Через рік після приєднання до Північноатлантичного договору Румунії і Болгарії низка російських видань звернулися до теми розширення НАТО на схід. При цьому багато оглядачів виступають з не цілком обґрунтованими заявами про те, що держави, які вступили в НАТО «взяли на себе роль плацдарму для розгортання американської експансії на схід». Зокрема, «Аргументи і факти» так оцінюють перспективи розвитку армій східноєвропейських членів НАТО: «Нові члени НАТО потрібні блоку лише як полігон для розгортання своїх сил проти Росії. Альянс не зацікавлений в подальшому розвитку повноцінних збройних сил своїх східноєвропейських членів – від них вимагається тільки бути готовими надати необхідну для розгортання американсько-натівського угрупування інфраструктуру і систему базування. Таким чином, - робиться висновок, - з розрахунку на колективну парасольку НАТО, обороноздатність армій цих країн падатиме. НАТО вимагатиме від нових членів розвитку тилових і забезпечуючих структур на збиток бойовим частинам». [1]

Така постановка питання, за нашим переконанням, глибоко помилкова. Стратегія «трансформації загальної військової спроможності НАТО», вироблена в ході Празького самміту Альянсу 2002 року, однією з основних складових має на увазі розвиток обороноздатності національних збройних сил кожного з членів. Головними принципами розвитку обороноздатності збройних сил країн – членів НАТО визначені автономія (підкреслено автором), взаємодоповнюваність і відкритість. Виходячи з цього, однієї з основних задач реформ, що відбуваються в країнах – нових членах Альянсу в галузі оборони і безпеки є «реформування збройних сил з метою їх перетворення в добре підготовлені і оснащені, мобільні таі сучасні збройні сили, здатні відповідати на загрози безпеки, захищати територію держави і робити внесок в миротворчі та гуманітарні місії під егідою міжнародних організацій». Більш того, аналіз показує, що проводячи реформи в армії, члени НАТО спираються в першу чергу на свої національні інтереси, а потім вже, на інтереси Альянсу. [2]

Яскравим прикладом подібних перетворень можуть служити зміни, що відбуваються у останні роки, в збройних силах Румунії, і зокрема, на румунському флоті.

Коротка історична довідка – «флот берегової оборони»

За часів Варшавського договору, що канув у лету, основним призначенням військово-морських сил Румунії було ведення допоміжних операцій у складі Об'єднаного чорноморського флоту при виникненні конфлікту між блоками НАТО і ОВД, а також захист територіальних вод у разі зіткнень з турецькими силами.

У 1989 році румунські ВМС налічували понад 18 тисяч чоловік особового складу і організаційно складалися з флоту, морської авіації і дивізії берегової оборони. На флоті служило 8,7 тис. осіб, в авіації - 0,1 тис., в морській піхоті і військах берегової оборони - 9,2 тис. Таке співвідношення чисельності особового складу було обумовлено задачею оборони узбережжя країни від морського вторгнення або дій наземних сил противника на приморському напрямі. Моряки були навчені застосовувати сухопутне озброєння і тактику в наземній війні у випадку якщо флот буде нейтралізований і відрізаний від основних сил.

Корвети (ракетні катери) пр.1241були побудовані в СРСР у 80-ті роки

До 1993 року румунський флот зі штабом в Мангалії включав дивізію надводних кораблів, Дунайську річкову бригаду, бригади ракетних і торпедних катерів. За даними довідника Jane's Fighting Ships (1994-1995), до складу сил флоту входили 24 бойові кораблі (підводний човен, ескадрений міноносець, шість фрегатів, десять корветів, шість мінно-тральних кораблів), 128 бойових катерів (шість ракетних, 36 торпедних, 49 патрульних, 37 катерів-тральщиків), а також до 30 допоміжних суден та інших плавзасобів. [3]

Авіація ВМС (штаб в Констанці) була представлена окремою ескадрильєю протичовнових вертольотів з 12 машин, із яких шість «Алуетт-III» призначалися для дій з кораблів і суден, а шість Ми-14 – з берегових авіабаз.

Війська берегової оборони (штаб також в Констанці) організаційно зводилися в дивізію (два піхотних і артилерійський полки, підрозділи бойового і тилового забезпечення), окремий танковий полк, ракетний дивізіон і артилерійські батареї. На озброєнні малося близько 190 танків TR-580, 56 самохідних артилерійських установок, 175 БТР різних типів, 72 гармати польової артилерії (калібрів 152 і 122 мм), 120-мм міномети, а також 130-мм гармати берегової артилерії та 10 батарей ППО (57-, 37- і 30-мм). Морська піхота складалася з батальйону: п'ять рот, мінометна батарея, взводи зв'язку і МТЗ. Її загальна чисельність складала 570 осіб. [4]

Система базування ВМС Румунії включала дві військово-морські бази Констанца (головна) і Мангалія, а також чотири пункти базування - Галац, Джурджу, Тулча і Суліна. [5]

Сучасний стан румунського флоту – модернізація і оновлення

Що стосується сьогоднішніх можливостей ВМС з забезпечення національної безпеки і оборони країни з морського напрямку при виникненні в Східній Європі конфлікту середньої інтенсивності, то вище військове керівництво країни розцінює їх як досить обмежені. Військово-політичне керівництво Румунії в основному вже визначило спрямованість будівництва і застосування своїх збройних сил в новій політичній ситуації на Європейському континенті. При цьому, безумовно, значною мірою, обороноздатність країни визначається участю в колективній системі безпеки Північноатлантичного альянсу, проте не менша роль в її підвищенні приділяється реформуванню і оновленню власних збройних сил, у тому числі і ВМС.

З 2000 року міністерство оборони Румунії реалізує «Програму реструктуризації і модернізації Збройних Сил до 2010 року» (FARO 2005/2010), яка включає три основні етапи:

1. на першому етапі (до 2003 року) була практично завершена реструктуризація збройних сил відповідно до стандартів НАТО, їх скорочення і перевод на переважно контрактну основу;
2. другий етап (2004-2007 роки) орієнтований на модернізацію озброєнь і військової техніки, а також на досягнення повних оперативних можливостей;
3. у ході третього етапу (після 2007 року) планується завершити приведення видів збройних сил у відповідність з існуючими в НАТО стандартами і повністю реалізувати плани їх переоснащення. [4]

Всі ці реформи мають безпосереднє відношення до військово-морських сил Румунії, покликаних виконувати специфічні задачі по підтримці сприятливого оперативного режиму в зоні відповідальності флоту на Чорному морі та річці Дунай, а також по протидесантній обороні Чорноморського узбережжя, захисту морських і річкових комунікацій, військово-морських баз і портів, участі сумісно з іншими видами збройних сил в десантних операціях.

На сучасному етапі будівництво румунських військово-морських сил здійснюється відповідно до плану «Збройні Сили – 2007» (2 етап програми FARO 2005/2010). Воно направлене, перш за все, на вдосконалення системи управління цим видом збройних сил, оптимізацію його структури, модернізацію і поетапну заміну застарілих кораблів і озброєння.

Фрегат «Реджіна Марія» - колишній британський «Ковентрі»

Основною передумовою досягнення цілей реформи вважається модернізація озброєнь і військової техніки ВМС, а також введення в бойовий склад флоту нових кораблів. [5]
Динаміка зміни чисельності румунського флоту останніми роками приведена в таблиці 1.

Таблиця 1.
Зміни чисельності ВМС Румунії за останні 10 років і прогноз на 2010 рік

Морський флот Румунії включає дві флотилії з штабами в Констанці і Мангалії, до складу яких входять 11 дивізіонів кораблів і катерів (фрегатів, два корветів, патрульних кораблів, ракетних катерів, торпедних катерів, тральщиків і мінних загороджувачів). Бойові сили флоту базуються у вмб Констанца і Мангалія, допоміжний флот (24 одиниці) – в Констанці. [6]

Флагманський корабель флоту – фрегат, а раніше есмінець, «Марашешті» типа «Мунтенія» був побудований в 1985 році на судноверфі в Мангалії та є найбільшим надводним кораблем ВМС Румунії (повна водотоннажність 5790 т). Корабель двічі проходив модернізацію – в 1990-1992 і в 2003-2004 роках. Він, і єдиний румунський підводний човен «Дельфінул» (пр.877, радянської споруди 1986 року), знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні штабу ВМС. «Марашешті» озброєний 4х2 ПКРК «Терміт», двома тритрубними 533-мм ТА, РБУ-1200, 76- і 30-мм артилерійськими установками. На кораблі є платформа для посадки трьох вертольотів. [7]

Флагманський корабель «Марашешті» був побудований в 1985 році

Згідно міжурядового договору від 1 березня 2002 року Великобританія в кінці 2005 року завершує передачу румунським ВМС двох фрегатів КРЗ типа «Шеффілд» - «Лондон» і «Ковентрі» побудови 1984-1986 років («Реджіле Фердинанд» і «Реджіна Марія»), які після модернізації разом з «Марашешті» складуть ядро дивізіону фрегатів. Кораблі пройшли ремонт і модернізацію на судноверфі в Мангалії. В ході модернізації на них встановлені нові ракетні комплекси, артилерія середнього калібру, системи управління і висвітлення обстановки.

Колишня бригада протичовнових кораблів реорганізована в дивізіон корветів, укомплектований корветами (раніше фрегатами) типу «Тетал» (аналог радянського пр.1159 або тип «Коні» по класифікації НАТО): «Адмірал П.Бабуніану» (споруди 1983 року), «Віце-адмірал В.Скодря» (1984 рік), «Віце-адмірал Урсіану» (1986 рік) і «Віце-адмірал Е.Рошка» (1987 рік) і корветами типу «Тетал-М»: «Контр-адмірал Е.Себастьян» (1989 рік) і «Контр-адмірал Х.Мачелларіу» (1996 рік). Це, як відзначають іноземні фахівці, найбільш боєготові кораблі в складі флоту. Корвети другої серії відрізняються не тільки більш сучасними і скорострільними системами озброєння, але і конфігурацією надбудови, яка має в кормовій частині вертолітний майданчик. [8]

Другий дивізіон корветів, а точніше ракетних корветів, складається з ракетних катерів пр.1241 (тип «Тарантул» по класифікації НАТО) «Зборул», «Лестунул» і «Пескарушул» радянської побудови 1985 року. Кораблі ввійшли до складу румунського флоту в 1990 – 1992 роках. Вони озброєні протикорабельним ракетним комплексом «Терміт» в конфігурації 2х2, артилерійськими комплексами АК-176 і АК-630М. [9]

Ракентний корвет «Зборул» озброєний ПКРК «Терміт»

Корвети типу «Демократія» - побудовані в 1954-56 роках на судноверфі в Галаці за німецьким проектом М40 модернізовані тральщики типу «Бут» «Віце-адмірал Геврілеску», «Віце-адмірал І.Беленеску», «Віце-адмірал Э.Греческу» і «Віце-адмірал І.Джеорджеску» зведені в дивізіон патрульних кораблів. Мінно-тральні системи на кораблях демонтовані, а на четвертому кораблі серії «Віце-адмірал І.Джеорджеску» в кормовій частині вмонтований невеликий вертолітний майданчик. [10]

Дивізіон ракетних катерів складається з трьох залишених на озброєнні із шести переданих в 60-х роках румунському флоту ракетних катерів радянського 205 проекту. Вони озброєні ПКРК «Терміт» в конфігурації ПУ 4х1.

36 торпедних катерів румунського виробництва – 12 ТКА типа «Ерітроп» (тип «Оса» із заміною ПУ ракет на торпедні апарати) 1979-82 років побудови і 24 торпедні катери на підводних крилах типа «Хучуань» 1974-1983 і 1988-1990 років побудови виконують задачі патрульних сил на Чорному морі. [11]

Мінно-тральні сили зведені в дивізіони тральщиків і мінних загороджувачів – це мінзаги румунської побудови 1980-1981 років «Віце-адмірал І.Мурджеску» і «Віце-адмірал К.Бенеску» типу «Косар», які використовуються також як плавбази мінно-тральних кораблів – чотирьох базових тральщиків типа «Муска» румунської побудови 1987-1989 років - «Лейтенант І.Лепрі», «Лейтенант Л.Дінеску», «Лейтенант Д.Ніколеску» і «Сублейтенант А.Аксенті». Мінні загороджувачі окрім мінних і протимінних систем оснащені також артилерійським і протичовновим озброєнням. ЗМ «Віце-адмірал І.Мурджеску» обладнаний вертолітною платформою в кормовій частині, а «Віце-адмірал К.Бенеску» має потужний підйомний кран. [12]

Морська авіація – 6 вертольотів AIR-316B «Алуетт-III» і 5 вертольотів Ми-14ПЛ дислокованих на авіабазі Тузла. Найближчим часом, швидше за все, морська авіація Румунії поповниться розвідувальними і патрульними літаками.

Вертольоти IAR-330 скоро надійдуть на озброєння ВМС Румунії

Як окремі формування до складу Військово-морського флоту входять війська берегової оборони представлені окремим береговим ракетним дивізіоном в Мамая, батальйон морської піхоти в Бабадазі і центр водолазної підготовки в Констанці з підрозділами бойових плавців-диверсантів і глибоководних водолазів-рятувальників.

Окремо хотілося б зупинитися на Дунайській річковій флотилії.

Дунайська військова флотилія (ДФл) ім. Міхая Когельнічану з літа цього року – річковий компонент сил універсального застосування. Це оперативне об'єднання ВМС Румунії на річці Дунай що складається з восьми дивізіонів (моніторів, три річкових артилерійських катерів, бронекатерів і три катерів-тральщиків). В цілому – більше 70 бойових кораблів, катерів і допоміжних суден різних класів. Велика частина з них базується в безпосередній близькості від придунайської ділянки кордону з Україною. Оперативна зона ДФл – румунська ділянка Дунаю і морське узбережжя від Суліни до мису Святого Георгія. [13]

До складу флотилії входять три річкові монітори типу «М.Когельнічану» («М.Когельнічану», «І.К.Братіану», «Л.Катаржіу») 1993-1996 років побудови, шість бронекатерів (канонерських човнів) типу «Брутар» («Грівіта», «Рахова», «Опанез», «Смірдан», «Посаду», «Ровіне») 1986-1993 років побудови, 18 бронекатерів типу VB76 побудованих в 1973-1975годах, 25 катерів-тральщики типу VD141 також побудови середини сімдесятих. Всі річкові артилерійські кораблі були побудовані на національній судноверфі в Мангалії, а мінно-тральні – в Дробета-Турну-Северин. [14]

Бронекатери - основа Дунайської військової флотилії

Десантно-самохідні засоби – два десятки самохідних барж – п'ять типу «Бреїла», чотири катамарани, шість середніх ДСБ типу 302 і чотири малі типу 205, за даними деяких джерел, виведені зі складу флоту.

Річкові монітори і бронекатери мають на озброєнні 100-мм АУ в броньованих танкових баштах і 122-мм установками РСЗВО «Град-М» та зенітні установки. Патрульні бронекатери типа VB76 «Монітор» водотоннажністю 127 тонн озброєні 76-мм АУ, 2х2 14,5-мм кулеметами і 82-мм мінометом. Що стосується тральщиків типу VD141, то вони пристосовані не тільки для тралення мін, але і для постановки мінних загороджень. Крім того, кожний має по два спарених 14,5-мм кулемети. [15]

Починаючи з середини дев'яностих років минулого сторіччя, Дунайська флотилія щорічно проводила навчання в пониззях Дунаю з висадкою річкового тактичного десанту (один - два посилені взводи морської піхоти і підрозділу бойових плавців).

Резерв ВМС Румунії – два базові тральщики типа «Муска» («Л.Л.Дінеску» і «Л.Р.Лепрі» і три корвети типу «Тетал» («А.П.Бербуняну», «Віце-адмірал В.Скодря» і «Віце-адмірал В.Уршяну»). Кораблі резерву, можливо, найближчим часом будуть списані на розділку. (див. таблиця 2)

Таблиця 2.
Бойовий склад ВМС Румунії

Мобілізаційні можливості ВМС – до 18 тисяч осіб. Морський торговий флот згідно регістру Ллойда налічує 165 суден загальним дедвейтом 1169000 тонн.

Румунські перспективи

Реформуючи свій флот відповідно до тих задач, які ставить перед ним держава і суспільство, Румунія прагне створення потужного, але порівняльно невеликого за чисельністю флоту. Відповідно до планів реформи ВМС до 2007 року його чисельність складатиме не більше 8,5 тис. осіб.

Перехід румунських ВМС з бригадної структури на структуру «флотилія-дивізіон» явився тільки етапом в удосконаленні організаційно-штатної структури флоту. До 2007 року планується скоротити і реорганізувати понад 40% управлінського апарату. При цьому, після реалізації програми FARO 2005/2010 флот складатиметься з сил універсального застосування (дивізіон фрегатів, корветів, патрульних кораблів, мінних загороджувачів і тральщиків, річковий компонент – Дунайська флотилія) підпорядкованих об'єднаному оперативному командуванню і призначених для вирішення задач контролю територіальних вод, захисти державних інтересів в Чорному морі та на Дунаї, а також для участі в заходах, що проводяться ОВМС НАТО; і сил територіальної оборони (два дивізіони катерів) мета яких – нарощування угрупування ВМС при загрозі територіального конфлікту. Вони стануть базовим елементом для мобілізаційного розгортання румунського флоту. [16]

До інших важливих задач ВМС, як і раніше, відноситься підтримка бойової готовності з'єднань, частин і кораблів флоту для забезпечення національної безпеки і оборони держави від можливої агресії з морського напрямку. Оперативна і тактична підготовка сил спрямовані на досягнення такого рівня боєздатності, який би дозволив виключити раптовість нападу, забезпечити екстренне розгортання кораблів безпосередньо з районів базування і оволодіння ініціативою в складних умовах сучасних бойових дій як самостійно, так і разом з іншими видами збройних сил. В річному циклі організації бойової підготовки румуни планують найближчим часом вийти на рівень шестидесятиденного перебування кораблів в морі.

Міністерство оборони і штаб ВМС, розуміючи, що протиповітряні та протичовнові можливості флоту поки не відповідають стандартам НАТО, а система бойового управління силами вимагає кардинальної модернізації, мають намір в першу чергу привести боєготовність сил універсального застосування до рівня повноправної участі в діях багатонаціональних сил. Для цього передбачається створення інтегрованої системи бойового управління і зв'язку, вдосконаленої системи базування і тилового забезпечення флоту, розвиток інфраструктури і умов матеріально-технічного забезпечення та обслуговування кораблів в базах і портах.

І все-таки, наріжним каменем досягнення цілей реформи національних ВМС румунське керівництво вбачає оновлення корабельного складу і модернізацію озброєнь і військової техніки ВМС. Зокрема, вони повинні укомплектуватися сучасними протичовновими, патрульними і мінно-тральними кораблями, а також необхідними допоміжними суднами. Планується будівництво на національних верфях фрегата і двох десантних кораблів або катерів на повітряній подушці. За даними Jane's Fighting Ships, один ДКПП вже закладений на мангалійській судноверфі в 1998 році. Передбачаються також варіанти закупівлі у партнерів по НАТО за пільговими цінами або отримання як безвідплатної військово-технічної допомоги до десяти бойових кораблів основних класів і до тридцяти бойових катерів.

Розглядалася можливість придбання в США двох ескадрених міноносців КРЗ типу «Спрюенс», чотирьох фрегатів КРЗ типу «О.Х. Перрі». Проте, Вашингтон поступився частиною проекту Великобританії - фрегати КРЗ «Лондон» і «Ковентрі» обійшлися румунам в 185 млн. доларів. При цьому, більшість робіт на кораблях, що модернізуються, доводиться на румунську сторону – це дозволить заощадити значні кошти. Румунським керівництвом ведуться також переговори з Францією про закупівлю двох «second hand» малих підводних човнів.

Одночасно зі складу флоту планується вивести понад 50 застарілих бойових кораблів, катерів, допоміжних суден. Оновлення корабельного складу відбуватиметься за принципом «корабель на корабель», без збитків для боєготовності сил.

Серйозна увага приділяється розвитку авіації ВМС, на озброєння якої планується прийняти три розвідувальних і шість патрульних літаків, а також до тридцяти протичовнових і транспортних вертольотів. Великі надії в цьому плані, покладаються на виробничі можливості IAR «Гімбов», що будує бойові вертольоти «Дракула» на підприємстві в Брашові.

У мирний час – сильний флот

Останнім часом румунські засоби масової інформації неодноразово виказують думку про необхідність військової присутності військово-морських сил Румунії в акваторії Чорного моря, вважаючи це адекватною реакцією на агресивні акти.

Зокрема, журнал «Romania Navy» пише: «В національних водах Румунії і у водах, де вона має свою юрисдикцію, в основному у виключній економічній зоні, відбуваються ризиковані та небезпечні акти, у тому числі нелегальне рибальство, яке практикується суднами деяких країн Чорного моря. Такі акти проти румунської держави почастішали і негативно впливають на морську фауну і без того бідну в Чорному морі порівняно з іншими морськими басейнами. Прикордонна поліція намагається зупинити подібні агресивні акти, але не має для цього достатніх засобів, а ті, що є на озброєнні, виявляються застарілими і технічно відсталими для ведення такого роду дій, у той час коли прикордонників обстрілюють з бортів суден-нелегалів». Як приклад державної політики застосування військового флоту для забезпечення військової присутності в цивільних інтересах приводиться досвід Великобританії - «Якщо британський військово-морський флот, покликаний охороняти національні території і захищати морські інтереси на всіх морях і океанах, може вважати своїм обов'язком виконання завдань на малих театрах, то кораблі регіонального флоту тим більше повинні бути задіяні для цього, доводячи тим самим свою значущість і необхідність в мирний час. І це є сучасною міжнародною практикою». [17]

Технічна сторона питання виглядає наступним чином: прикордонна поліція, активно діюча на морі, навіть якщо матиме всі необхідні сили і засоби, ніколи не зможе постійно контролювати виключну економічну зону країни, яка є 250 кілометровою акваторією шириною 110 – 200 кілометрів. Радіус ефективного її застосування – 12-ти мильна зона територіальних вод, максимальний – до 24 миль. Більш віддалена акваторія може контролюватися тільки військовими кораблями, які мають велику мореходність і автономність.

При вирішенні даної проблеми румунські політики спираються на два основоположні документи: Національну стратегію безпеки та Військову стратегію Румунії. Прийнятою на початку 2000 року Військовою стратегією Румунії, як одна із задач флоту визначено «захист морських і річкових комунікацій, забезпечення виходу Румунії до моря, і, зокрема, забезпечення захисту багатств і інтересів румунської держави, здійснюючи активну присутність в національних та інтернаціональних водах в Чорному морі».

Досвід практики подібного вживання кораблів ВМС у румун вже є – з 2002 року корвети і патрульні кораблі флоту регулярно виконують задачі в своїх територіальних водах у взаємодії з патрульними катерами прикордонної поліції. (див. таблиця 3)

Таблиця 3
Чисельність ВМС основних причорноморських держав

На сторінках журналу «Чорноморська безпека» неодноразово висловлювалася думка про тенденцію до регіональної гонки озброєнь в Чорноморському басейні. При чому, головними дійовими особами події, що розгортаються, розглядалися Російська Федерація і Туреччина, які вступили в приховану жорстоку боротьбу за регіональне лідерство. Проте, слід визнати, що не менше важливе значення в регіоні грають, так звані «малі» країни.

На геополітичну арену чорномор’я виступає третій амбітний гравець. Так, через історичні і геополітичні причини Румунія ніколи не грала ключову роль в Чорноморському регіоні. Проте лідерство на його північно-західному фланзі – реальна мета, яка дає політичні і економічні переваги. Румунія вже готова до нової ролі, принаймні, її флот вимальовувався як реальна регіональна сила. При існуючих тенденціях дисбаланс між якісними характеристиками збройних сил на приморському напрямі, і зокрема ВМС Румунії і України ростиме не на користь останньої достатньо високими темпами.

Джерела інформації

1. А.Колесниченко, Б. Солдатенко. Враг у ворот?, Аргументы и факты. – 2004. – 7 апреля.
2. Празький саміт і трансформація НАТО : NATO Public Diplomacy Division; Brussels ,Belgium, – 2003.
3. Jane's Fighting Ships (1994-1995) : Jane's Publishing Company Ltd.; London, England, – 1994.
4. FARO 2005/2010; Bucharest – 2000.
5. Ibid.
6. Romania – National report in the Romanian Armed Forces; http//www.nato.int/ims/2004/win/Romania.pdf
7. Jane's Fighting Ships (2004-2005) : Jane's Publishing Company Ltd.; London, England, – 2004.
8. Ibid.
9. Ibid.
10. Ibid.
11. Ibid.
12. Ibid.
13. Romania – National report in the Romanian Armed Forces; http//www.nato.int/ims/2004/win/Romania.pdf
14. Jane's Fighting Ships (2004-2005) : Jane's Publishing Company Ltd.; London, England, – 2004.
15. Ibid.
16. FARO 2005/2010; Bucharest – 2000.
17. Romania Navy: – 2004. – # 6.