Участь України у міжнародних інтеграційних процесах, глобалізація суспільно-політичних процесів повинна супроводжуватися підвищенням рівня захисту національних інтересів шляхом надійного контролю повітряного, надводного, підводного, сухопутного просторів, виключної морської економічної зони, спостереження за морськими транспортними потоками та забезпечення навігаційної безпеки.

Потреба здійснення ефективного управління транспортними потоками в Чорноморсько-Азовської морської зоні, необхідність охорони сухопутних, повітряних, морських державних кордонів України, попередження виникнення надзвичайних ситуацій, виконання пошуково-рятувальних робіт зумовлюють необхідність безперервного спостереження та ефективного управління рухомими об’єктами усіх класів. Розв’язання цих задач неможливе без ефективних систем інформаційного забезпечення, які інтегрують процеси спостереження, навігації, зв'язку в інтересах управління рухомими об'єктами як в цивільній, так і в оборонній сферах діяльності нашої держави. Вирішити цю комплексну проблему може, на наш погляд, за рахунок створення Державної Інтегрованої Інформаційної Системи (Д І І С) забезпечення управління рухомим об’єктами (зв’язок, навігація, спостереження).

Які ж проблеми стоять на шляху створення Д І І С?
Як вважають розробники комплексної програми створення Д І І С, при створенні подібної системи в України основними проблемами будуть:

1. Створення інформаційної інфраструктури Д І І С;
2. Спостереження за рухомими об’єктами усіх класів;
3. Навігаційне забезпечення управління рухомими об'єктами;
4. Зв’язок з рухомими об’єктами.

Відмітимо ті труднощі, рішення яких дозволить створити та впровадити в життя цю перспективну систему.

У галузі створення інформаційної інфраструктури Д І І С:

• відсутні організаційні та функціональні структури, об'єднуючі інформацію про рухомі об'єкти різних відомств;
• відсутній державний регламент формування і використання інформаційних ресурсів для забезпечення управління рухомими об'єктами морського, повітряного, наземного, та річкового транспорту як цивільного, так і військового призначення;
• не розроблені стандарти представлення інформації, трафік інформаційного обміну, не визначені рівні доступу до інформації, не встановлені права та обов'язки суб'єктів управління рухомими об'єктами щодо формування необхідних інформаційних потоків;
• відсутня державна система інформаційно-аналітичних центрів, що координують перевезення вантажів та пасажирів різними видами транспорту;
• не вирішені проблеми захисту інформації від несанкціонованого доступу,
• недопрацьовані державні стандарти на цифрові та електронні карти;
• недостатній рівень підготовки персоналу для роботи в умовах експлуатації інтегрованих інформаційних систем та застосування сучасних інформаційних технологій.

У галузі спостереження рухомих об'єктів:

• подолання розрізненості і дублювання систем спостереження різних відомств та забезпечення інтеграції систем спостереження Міністерства оборони, Міністерства транспорту та зв’язку, Служби безпеки, Державної прикордонної служби України за рухомими об'єктами, в першу чергу радіолокаційних, на основі забезпечення доступу користувачів до інформації визначеного рівня;
• вирішення питань забезпечення спостереження морської обстановки Чорноморсько-Азовської морської зони;
• функціональна уніфікація радіолокаційних засобів, забезпечення відповідності складу і якості інформації, що надходить від будь-якого джерела, єдиним вимогам; технічної уніфікації радіолокаційних засобів різних відомств і розробки на цій основі техніки подвійного призначення;
• оновлення парку радіолокаційних засобів на основі: оптимізації енергетичного потенціалу, зменшення вартості радіолокаційних техніки, сумарних енерговитрат і підвищення надійності; орієнтування переважно на промисловість України. Це дозволить зменшити економічні витрати на розробку, виробництво та експлуатацію техніки та знизити ризики залежності від імпорту радіолокаційних засобів та іх комплектуючих;
• розробка нормативно-правової бази з питань взаємодії систем спостереження, створення необхідних умов для їх інтеграції в європейський інформаційний простір;
• підсилення контролю повітряного простору над техногенно-небезпечними та іншими об'єктами держави у зв'язку із зростанням міжнародної терористичної активності.

У галузі навігаційного забезпечення управління рухомими об'єктами:

• потреба здійснення ефективного управління транспортними потоками;
• необхідність охорони морських, повітряних, сухопутних кордонів України;
• моральна та фізична застарілість діючого радіонавігаційного обладнання, що не дозволяє вирішувати задачі навігації на належному сучасному рівні;
• в умовах загрози міжнародного тероризму сучасний стан навігаційного забезпечення України та відсутність засобів протидії можливім радіозавадам може призвести до часткової втрати управління транспортними засобами;
• вітчизняні стандарти у галузі навігаційного забезпечення та використання сучасних глобальних навігаційних супутникових систем ще не відповідають європейським стандартам;
• відсутній один із основних нормативних документів у галузі радіонавігаційного забезпечення - радіонавігаційний план України;
• потребує подальшого розвитку система навігаційного забезпечення силових структур, у тому числі Збройних Сил України.

У галузі зв'язку з рухомими об'єктами:

• необхідно забезпечити покриття території України надійним зв'язком з рухомими об'єктами усіх класів;
• існує потреба підвищення рівня завадозахисту і стійкості системи зв’язку Д І І С (на випадок особливого періоду та інших критичних обставин);
• потрібно обґрунтувати вибір уніфікованої апаратури;
• необхідно вирішити проблеми вибору радіочастот для систем зв'язку Д І І С з урахуванням вимог електромагнітної сумісності.

Подолання таких «вузьких місць» дозволить розпочати розбудову Інтегрованої Інформаційної Системи для української держави.

На наш погляд, для створення інформаційної інфраструктури Д І І С, як ядра інтеграції відомчих систем забезпечення управління рухомими об'єктами, необхідно реалізувати заходи за напрямками:

• в найближчій час розпочати розробку і розвиток нормативно-правової бази створення та функціонування Д І І С в України, визначення складу і правового статусу як суб'єктів, так і об’єктів системи, приведення ії можливостей у відповідність зі стандартами та правилами міжнародних організацій (ІСАО, ІМО, Євроконтролю та інших);
• визначення функцій Д І І С згідно з вимогами до умов особливого періоду, інтеграція з Єдиною автоматизованою системою управління Збройних Сил України;
• визначення інформаційних ресурсів Д І І С, нормативно-правове регулювання державних, відомчих, приватних інформаційних ресурсів, прав і обов'язків їх власників, регламентація прав доступу користувачів до інформаційних ресурсів Д І І С;
• обґрунтування необхідності створення Головного інформаційного центру Д І І С та системи регіональних інформаційно-аналітичних центрів користувачів Д І І С;
• створення єдиної телекомунікаційної мережі Д І І С;
• розробка і впровадження в Д І І С єдиної інформаційної технології збору, об'єднання та представлення даних про рухомі об'єкти від різних джерел спостереження та навігації;
• розробка і впровадження в Д І І С єдиного стандарту протоколів та форматів обміну даними про рухомі об'єкти;
• розробка і впровадження єдиної системи класифікації, індексації та нумерації рухомих об'єктів в Д І І С;
• створення та впровадження в Д І І С інтелектуальних систем підтримки прийняття рішень щодо забезпечення управління рухомими об'єктами;
• створення системи геоінформаційного забезпечення Д І І С; забезпечення контррозвідувального захисту Д І І С Службою безпеки України;
• забезпечення захисту інформаційних ресурсів Д І І С у відповідності до нормативної бази с питань захисту інформації в Україні.

Аналіз існуючого стану системи радіолокаційного спостереження показує, що спорідненість відомчих завдань радіолокаційного спостереження призвело на цей час до значного дублювання у застосуванні технічних засобів, що на наш погляд не є доцільним та потребує корегування на державному рівні. З іншого боку, не скоординований розвиток та удосконалення відомчих радіолокаційних систем зумовлює поглиблення технологічного розриву між ними, що шкодить вирішенню завдань їх спільного використання в особливий період.

Крім того, більшість відомчих технічних засобів спостереження морально та фізично застаріли, практично втратили свій ресурс, процеси обробки даних у більшості випадків слабо автоматизовані, що викликає потребу їх всебічного оновлення.

Враховуючи масштабність проблем не тільки в технічному, але і в організаційному та правовому аспектах, вважаємо доцільним передбачити у складі програми створення Д І І С окремі цільові програми створення і розвитку інтегрованої радіолокаційної системи України та Єдиної системи висвітлення обстановки в Чорноморсько-Азовської морської зоні. Створення таких систем вважається необхідним, про це свідчать таки трагічні факти.

У 2000 році 24 квітня під час проведення навчань ЧФ Російської Федерації крилатою ракетою пошкоджено українське вантажне судно «Верещагін», яке неконтрольоване перебувало у закритому для судноплавства районі на дистанції біля 55 міль від мису Херсонес. У 2001р. 26 січня за 87 міль від Севастополя загинув пасажирський теплохід «Пам'ять Меркурія» (п. приписки Севастополь). У 2001 році 04 грудня за 80 миль від м. Синоп (Туреччина) затонуло українське вантажне транспортне судно «Чорноморець».

Факти зникнення ряду суден не були зафіксовані засобами існуючих систем спостереження України та інших причорноморських держав. За даними МНС України тільки за шість минулих років в третині випадків зі 160 аварій (катастроф) пасажирських і вантажних суден, а також надзвичайних подій на воді, які трапилися в Чорноморсько-Азовської морської зоні не було достатньої інформації про точне місцезнаходження суден. Через несвоєчасне інформаційне попередження пошуково-рятувальні роботи розпочинались з затримкою 13 — 47 годин, що викликало загибель людей (88 чоловік) та призвело до значних збитків державі (матеріальні витрати, в т. ч. на проведення пошуково-рятувальних робіт, склали сотні тисяч гривень). Тому для рішення питання щодо створення та розвитку системи спостереження на наш погляд необхідно:

• визначення шляхів інтеграції і раціонального використання систем спостереження різних відомств, розробка методології визначення вимог до засобів і систем спостереження на основі функціональної і технічної уніфікації;
• науково-технічне обґрунтування створення єдиної системи спостереження подвійного призначення в повітряному, сухопутному і морському просторах та розвитку її структури;
• створення Інтегрованої радіолокаційної системи України та Єдиної системи висвітлення обстановки в Чорноморсько-Азовської морської зоні, розвиток їх структур з врахуванням сучасних вітчизняних і світових тенденцій;

Створення Інтегрованої радіолокаційної системи (ІРЛС) України вимагає вирішення в інтересах спостереження у повітряному просторі України ряду проблем, серед яких найважливіші:

• розвиток засобів спостереження на малих висотах і засобів об'єктивного контролю в зоні цивільних та військових аеродромів;
• розвиток метеорадіолокації, використання даних радіолокаційних засобів огляду повітряного та надводного простору для оцінки метеообстановки;
• удосконалення існуючої нормативно-правової бази щодо контролю повітряного простору держави та функціонування цивільно-військової системи організації повітряного руху України, створення правового поля щодо побудови та функціонування ІРЛС України;
• створення постійно діючого над територією України радіолокаційного поля шляхом інтеграції інформаційних ресурсів Повітряних Сил ЗС України та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украероруху) для виконання завдань обслуговування повітряного руху, управління авіацією та черговими силами по протиповітряній обороні у мирний час;
• підсилення радіолокаційного поля в зонах техногенно-небезпечних об'єктів, а також вздовж усього державного кордону з метою ефективної протидії терористичним актам із застосуванням повітряних рухомих засобів та ефективного контролю порядку перетинання державного кордону України у повітрі;
• розробка та впровадження трьох-координатних РЛС подвійного призначення, які працюють в комплексі із засобами вторинної радіолокації та засобами системи державного технічного розпізнавання;
• створення уніфікованих засобів автоматизованої обробки радіолокаційних даних;
• розробка методичної бази наукового супроводження процесів створення та застосування ІРЛС України.

В той же час шляхи розв'язання організаційних та науково-технічних проблем в частині створення Єдиної системи висвітлення обстановки (ЄСВО) в Чорноморсько-Азовської морської зоні в основному зводяться до наступного:

• створення нормативно-правового поля для побудови та функціонування ЄСВО;
• відпрацювання методології об’єднання розрізнених елементів в єдину систему, виключення дублювання;
• впровадженій універсальних технічних засобів (РЛС одночасного виявлення повітряних та надводних об'єктів, оптіко-електроних приладів, засобів підводного спостереження, засобів автоматизації та телекомунікації тощо);
• розвиток засобів спостереження у вузькостях, морських протоках та акваторіях морських портів (наприклад мережа радіолокаційних постів контролю прибережних акваторій державного підприємства «Дельта-Лоцман»);
• вирішення проблеми висвітлення заобрійної надводної обстановки;
• впровадження системи державного розпізнання в берегові та корабельні засоби спостереження;
• створення перспективної системи підводного спостереження;
• створення системи радіочастотного моніторингу в регіоні;
• впровадження автоматичної ідентифікаційної системи (АІС), для моніторингу суден, яка дозволить здійснити інформаційний обмін щодо статичных, динамічних та рейсових даних суден, згідно Резолюції IMO MSC.74 (69);
• інтеграція ЄСВО з ІРЛС України;
• розробка методичної бази забезпечення наукового супроводження заходів щодо побудови та застосування ЄСВО.

Одної з важливих проблем створення Д І І С в України є навігаційне забезпечення управління рухомими об'єктами. З урахуванням світового досвіду створення, експлуатації і розвитку засобів і систем навігації, а також існуючих в Україні напрацювань, у даній галузі для реалізації завдань щодо створення Д І І С у частині навігації пропонується реалізувати проекти та заходи за напрямками:

• завершення розробки та впровадження єдиного радіонавігаційного плану України;
• забезпечення у першу чергу розробки і впровадження в практику нормативних, правових та юридичних документів, які враховують рекомендації міжнародних організацій до навігаційних систем і приладів та їх використання;
• забезпечення створення методів та засобів безперервного моніторингу радіонавігаційного поля України (для супутникового радіонавігаційного поля це стосується навігаційно-часового забезпечення України, локальних контрольпо-корегуючих станцій та їх мереж щодо вирішення завдань Д І І С);
• забезпечення виконання вимог щодо інтеграції національних систем і засобів радіонавігації рухомих об'єктів з європейськими системами EGNOS, GALILEO та втілення сучасної завадостійкої технології EUROFIX, сумісного використання сигналів GPS і LORAN-C, «Чайка» та розповсюдження диференціальної корегуючої інформації GNSS по каналах LORAN–C, «Чайка»;
• створення уніфікованого ряду прийомоіндикаторної апаратури, яка спроможна забезпечила прийом та урахування диференційних поправок, розширення функціональних можливостей і сервісних послуг, зокрема із застосуванням електронних карт та геоінформаціїних технологій;
• забезпечення інтеграції засобів космічних систем радіонавігації з засобами на інших фізичних принципах;
• забезпечення завадозахисту радіонавігаційних систем і засобів визначення місцеположення від впливу ненавмисних та навмисних радіозавад, перешкод та спроб несанкціонованого втручання;
• створення технічних та програмних засобів, що забезпечать взаємодію та обмін інформацією підсистем навігації Д І І С з підсистемами спостереження та зв'язку,
• дослідження та реалізація інтеграції засобів навігації Д І І С з прикладними системами управління рухомими об'єктами на базі автоматизованих диспетчерських систем з використанням GPS, GNSS та на базі інших сучасних технологій;
• розвиток та підтримка базового координатно-часового забезпечення Д І І С для виконання завдань управління рухомими об'єктами на території України;
• передбачення та здійснення заходів щодо сертифікації та атестації систем та засобів навігації Д І І С;
• створення загальнодержавної системи навігаційного забезпечення рухомих об'єктів з використанням диференціально-корегуючих станцій;
• забезпечення розвитку індивідуальних (автономних) засобів навігації рухомих об'єктів, в тому числі на уніфікованій (модульній) основі.

Основними шляхами розв'язання проблем у частині вдосконалення та розвитку засобів зв'язку та створення системи зв'язку Д І І С є виконання заходів та завдань за напрямками:

• створення загальнодержавних правових, організаційних, науково-технічних, економічних та інших засад використання комплексів, мереж та систем телекомунікаційного забезпечення управління рухомими об'єктами;
• розробка національних стандартів, узгоджених із міжнародними стандартами ІSО, ІЕС та забезпечення умов інтеграції систем зв'язку України до країн Європейського та світового інформаційного простору;
• визначення можливості використання у Д І І С ресурсів національної системи конфіденційного зв'язку;
• забезпечення використання у Д І І С надійних та ефективних засобів та технологій абонентського доступу рухомими об'єктами в системах зв'язку національних операторів;
• розробка пропозицій щодо модернізації і уніфікації обладнання зв'язку, здатного забезпечити зв'язок з рухомими об'єктами різних класів та підключення останніх до транспортної мережі зв'язку;
• створення інформаційної структури міжвідомчих інтегрованих систем зв'язку з урахуванням функціонування їх в умовах особливого періоду та при виконанні оперативно-розшукових та антитерористичних заходів;
• здійснення заходів щодо сертифікації та атестації систем та засобів зв'язку Д І І С;
• розробка методів оперативної оцінки електромагнітної обстановки, обґрунтування виділення необхідного радіочастотного ресурсу для забезпечення функціонування радіозасобів Д І І С та забезпечення електромагнітної сумісності;
• обґрунтування та вибір засобів зв'язку, що забезпечують необхідні характеристики завадозахищеності і оперативності доставки повідомлень;
• розбудова та розвиток системи зв'язку для моніторингу суден, інтеграція в систему зв’язку Д І І С глобальних морських систем зв'язку при лихах та забезпечення безпеки;
• забезпечення захисту інформаційних ресурсів Д І І С шляхом створення комплексної системи захисту інформації.

Створення такої складної и дорогої високотехнологічної з значними інформаційними спроможностями системи потребує значного часу та засобів. Розробники програми вважають Ії реалізацію протягом наступних 10 років в 2 етапу. Орієнтований обсяг витрат на створення 1 – го етапу до 2009 року складає біля 485 млн. грн. На наш погляд ці витрати виправдані так як наша молода незалежна держава отримує новий позитивний імпульс в галузі економіки та соціальної сфері у виді збільшення обсягів транзитних міжнародних і внутрішніх перевезень, стимулювання розвитку виробництва наукоємної продукції, створення нових робочих місць.

У військово-політичної сфері наслідками розбудови Державної Інтегрованої Інформаційної Системи будуть: загальне покращення іміджу України та ії привабливості як розвинутої високотехнологічної держави і партнера у галузях економічного, транспортного і військового співробітництва, підвищення обороноздатності України, недоторканості державного кордону, рівня захисту від тероризму.

Джерела інформації:

1. Робочі матеріали щодо створення і розвітку Державної Інтегрованої Інформаційної Системи. Міністерство транспорту і зв’язку України, Киів, 2005. - 64 арк.
2. Радиоэлектронные системы: основы построения и теории. Справочник / Ширман Я. Д., Лосев Ю. И., Минарвин М.М. и др. / Под ред.. Я.Д. Ширмана.- М.: ЗАО «Маквис», 1998. - 828 с.