З метою належного нормативно-правового забезпечення реалізації Ініціативи забезпечення прозорості видобувних галузей (ІЗПВГ) в Україні відповідно до заявленого Постановою Кабінету міністрів №1098 від 30.09.2009 р. наміру України долучитись до ІЗПВГ, корисним уявляється досвід тих країн світу, які вже приєдналися до ініціативи та впроваджують її принципи на практиці. Для такого аналізу було обрано три країни, які мають статус кандидатів ІЗПВГ: Королівство Норвегія, Республіка Казахстан та Монгольська Республіка, а також одну країну-учасника ІЗПВГ – Азербайджанську Республіку. Особливості правового регулювання процесу реалізації ІЗПВГ у видобувних галузях зазначених країн, а також характерні риси побудови механізмів такої реалізації представлено нижче.

I. Королівство Норвегія

Норвегія є першою європейською країною та країною-членом членом Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР), яка приєдналася до ІЗПВГ і зараз знаходиться на стадії проведення процесу валідації (перевірки) прогресу впровадження ІЗПВГ. При цьому варто підкреслити, що Норвегія здійснює впровадження ІЗПВГ у нафтовидобувній та газовидобувній галузях.

Норвегію було прийнято до кандидатів ІЗПВГ 11 лютого 2009 року, і до 10 лютого 2011 року (тобто через 2 роки після її прийняття) вона повинна виконати всі завдання плану імплементації ІЗПВГ, розробленого нею, та представити звіт за результатами проведення валідації.

З метою приведення свого законодавства у відповідність із принципами і завданнями ІЗПВГ та на виконання розробленого плану-графіку імплементації ІЗПВГ 26 червня 2009 року королівським указом було прийнято Розпорядження про звітність та звірку грошових потоків від діяльності у нафтогазовій сфері, яке набрало чинності з 01 липня 2009 року (далі – «Розпорядження»).

Розпорядження передбачає:

1. формування Багатосторонньої групи зацікавлених осіб у складі представників громадськості, видобувних компаній та державних органів з метою здійснення моніторингу та контролю за імплементацією ІЗПВГ;
2. призначення незалежного Адміністратора (аудитора) з метою проведення звірки сум платежів видобувних компаній до бюджету та сум надходжень до бюджету, отриманих державними органами;
3. призначення незалежного Валідатора з метою проведення перевірки виконання Норвегією цілей та завдань ІЗПВГ (схема механізму організації процесу імплементації ІЗПВГ у Норвегії представлена у Додатку №1).

Зокрема, положення Розпорядження передбачають наступне:

1.1. Призначення Багатосторонньої групи зацікавлених осіб

Відповідно до ст.5 Розпорядження, з метою проведення моніторингу та оцінки імплементації цього Розпорядження Король Норвегії [1] затверджує склад багатосторонньої групи зацікавлених осіб («Multi-stakeholder Group»). До складу багатосторонньої групи зацікавлених осіб (далі – «Багатостороння група») входять щонайменше 5 представників від компаній, організацій та державних органів, а також фізичні особи, наділені спеціальними знаннями, які зацікавлені у забезпеченні прозорості розрахунків із державою за проведення діяльності у нафтогазовій сфері. Кожен із представників може мати заступника. Представники та їх заступники призначаються терміном на 2 роки.

Багатосторонню групу очолює представник Міністерства палива та енергетики. Крім того, Міністерство палива та енергетики виконує функції секретаріату для Багатосторонньої групи.

Завданням Багатосторонньої групи є здійснення моніторингу та оцінки імплементації Розпорядження (ст.5). На виконання поставленого завдання багатостороння група:

• приймає участь у консультаціях з метою визначення кандидатури Адміністратора (Аудитора) (ст.6 Розпорядження);
• приймає участь у консультаціях з метою визначення кандидатури Валідатора (ст.8);
• вивчає проект щорічного звіту Адміністратора (Аудитора) та готує свої коментарі до нього (ст.7);
• приймає участь у консультаціях з Міністерством палива та енергетики щодо розроблення форм звітності, а також рішень або розпоряджень стосовно імплементації чи внесення змін до цього Розпорядження (ст.9).

Ще до формального створення Багатосторонньої групи у Норвегії було сформовано взимку 2008-2009 років попередню групу у складі представників громадськості, видобувних компаній та державних органів[2]. Метою створення такої попередньої групи було забезпечення участі зацікавлених осіб у підготовчій стадії приєднання Норвегії до ІЗПВГ, а саме у консультаціях щодо процесу імплементації та принципів ІЗПВГ, розробці робочого плану по впровадженню Норвегією ІЗПВГ, аналізі коментарів, отриманих за результатами публічних слухань щодо процесу та принципів ІЗПВГ, призначенні Багатосторонньої групи тощо[3].

1.2. Призначення Адміністратора (Аудитора)

Відповідно до ст.6 Розпорядження, Адміністратора (Аудитора) призначає Король Норвегії, після проведення консультацій з Багатосторонньою групою. Призначення Адміністратора (Аудитора) відбувається після проведення процедури відкритого тендеру[4].

Завданням Адміністратора (Аудитора) є (ст.ст.6-7):

• проведення звірки даних щодо сум платежів та надходжень до бюджету від діяльності у нафтовидобувній та газовидобувній галузях;
• виявлення розбіжностей між даними щодо сум платежів, які подаються видобувними компаніями, та даними щодо сум надходжень, які подаються державними установами, а також з’ясування причин таких розбіжностей;
• підготовка щорічного звіту щодо платежів та надходжень до бюджету від діяльності у нафтовидобувній та газовидобувній галузях. При цьому Адміністратор повинен подати проект звіту на розгляд Багатосторонній групі до 01 жовтня. Після отримання коментарів від Багатосторонньої групи до 1 листопада Адміністратор повинен фіналізувати звіт до 15 листопада[5];
• публікація щорічного звіту щодо платежів та надходжень до бюджету від діяльності у нафтовидобувній та газовидобувній галузях.

Першим Адміністратором (Аудитором) в Норвегії стала компанія Deloitte, яка у лютому 2009 року оприлюднила свій звіт за результатами звірки звітності 2008 року[6].

1.3. Подання Адміністратору (Аудитору) звітності щодо сум платежів та надходжень

1.3.1 Подання звітності компаніями

Відповідно до ст. 3 Розпорядження, до 1 серпня кожного року так звані ліцензіати[7] зобов’язані подати Адміністратору (Аудитору) звітність про всі виплати, здійснені у попередньому році у зв’язку із нафтогазовою діяльністю відповідно до:

• Акту від 13 червня 1975 року №35 щодо оподаткування нафтогазових родовищ континентального шельфу тощо (акт про оподаткування нафтогазової діяльності);
• Акту від 21 грудня 1990 року №72 щодо податку на викиди CO2 при здійсненні нафтогазової діяльності на континентальному шельфі;
• Глави 3-19 Розпорядження від 11 грудня 2001 року №1451 про спеціальні збори за викиди NOx;
• Статті 4-10 Акту про нафтогазову діяльність.

Крім того, Розпорядження передбачає обов’язок двох державних компаній також подавати свою звітність Адміністратору (Аудитору) (ст.3). Зокрема, вказаний обов’язок поширюється на:

1. компанію Petoro AS, яка від імені держави здійснює управління прямими державними фінансовими частками щодо континентального шельфу Норвегії і яка до 01 серпня кожного року повинна подати звітність щодо всіх платежів, здійснених на користь держави (в Центральний банк) у попередньому році у зв’язку із прямими державними фінансовими частками;
2. компанію StatoilHydro AS, на яку припадає близько 80% видобутку нафти та газу у Норвегії і яка до 01 серпня кожного року повинна подати звітність про всі платежі, здійснених на користь держави (в Центральний банк) за попередній рік в результаті продажу нафти і газу державного видобутку.

Як випливає із формулювань ст.3 Розпорядження, подання звітності про платежі до державного бюджету є обов’язком компаній, які мають ліцензію на здійснення діяльності у сфері видобування нафти і газу (ліцензіатів), а також вказаних державних компаній.

Разом з тим, Розпорядження не містить положення щодо відповідальності за невиконання такого обов’язку.

Варто підкреслити, що за інформацією Міністерства палива та енергетики Норвегії, Асоціація нафтової промисловості Норвегії, до складу якої входять 46 нафтогазових компаній та 61 постачальна компанія, від імені своїх членів висловила згоду на оприлюднення сум податкових платежів, які сплачуються нафтогазовими компаніями до державного бюджету[8]. І вже для підготовки першого річного звіту 44 із 46 компаній-членів Асоціації нафтової промисловості Норвегії подали Адміністратору (Аудитору) свою звітність за 2008 рік разом з іншими видобувними компаніями.

У доступі відсутня інформація про те, коли саме Асоціації нафтової промисловості Норвегії висловила свою згоду на приєднання її членів до процесів реалізації ІЗПВГ в Норвегії (до прийняття Розпорядження 26 червня 2009 року чи після його прийняття) або яким чином таку згоду було висловлено. Водночас, можна припустити, що по-перше таку згоду Асоціації нафтової промисловості Норвегії все таки було висловлено до 26 червня 2009 року і що по-друге саме згода Асоціації нафтової промисловості Норвегії як представника переважної кількості видобувних компаній, які працюють у Норвегії, стала підставою для включення у Розпорядження обов’язку ліцензіатів подавати Адміністратору (Аудитору) свою звітність.

1.3.2 Подання звітності державними органами (установами, організаціями)

Відповідно до ст.4 Розпорядження, Податкова Адміністрація, Нафтогазовий директорат, Орган з митних та акцизних зборів, компанія Petoro AS (в якості отримувача платежів) та Центральний банк зобов’язані подати Адміністратору до 01 серпня кожного року звітність про всі надходження за попередній рік, отримані від ліцензіатів згідно зі ст.3 Розпорядження. При цьому:

1. Податкова адміністрація звітує щодо надходжень сум податків на доходи від нафтової діяльності;
2. Нафтогазовий директорат звітує щодо надходжень сум податку на викиди CO2 та збору за земельну ділянку;
3. Орган з митних та акцизних зборів звітує щодо надходжень сум податку на викиди NOx;
4. Центральний банк звітує щодо надходжень, які він отримує від державних компаній Petoro AS та StatoilHydro AS, що здійснюють платежі відповідно до ст.3 Розпорядження;
5. Компанія Petoro AS звітує щодо надходжень сум частини прибутку ліцензіатів (чистого прибутку від видобування), у яких держава не має прямих фінансових часток, але має право на одержання частки прибутку[9].

В процесі підготовки до проведення першої аудиторської звірки звітності виникло питання про правомірність подання звітності Податковою адміністрацією та Органом з митних і акцизних зборів, оскільки у Митному Акті Норвегії та в Акті про оподаткування Норвегії містять норми про збереження конфіденційності інформації. У зв’язку із цим та на основі аналізу, проведеного Міністерством фінансів та Міністерством палива та енергетики Норвегії, Міністерство фінансів підготувало листа від 14.09.2009 №08/01064-56, у якому було роз’яснено, що положення про конфіденційність не повинні перешкоджати поданню звітності[10].

1.3.3 Форми звітності

Розпорядження не містить форм звітності, яких повинні дотримуватися учасники аудиторської звірки, або правил щодо їх заповнення. На практиці компанії, які звітують, та державні органи (установи, організації) подають Адміністратору (Аудитору) свою звітність щодо сум платежів і надходжень відповідно до форм та роз’яснень, які готує Міністерство палива та енергетики Норвегії[11].

Зокрема, відповідно до роз’яснень та типових форм звітності на 2009 рік, такі платежі та надходження включають[12]:

1. звичайний (28%) та додатковий (50%) податки на доходи від нафтогазової діяльності;
2. інші податки (збір за земельну ділянку («area fee»), податок на викиди CO2, податок на викиди NOx;
3. інші платежі до державного бюджету (додаткові платежі, які можуть здійснюватися у зв’язку із нафтогазовою діяльністю).

За результатами проведення першої аудиторської звірки. Адміністратор (Аудитор) звернув увагу на необхідність подання компаніями звітності обов’язково за підписом виконавчих директорів[13].

1.4. Проведення процесу валідації (перевірки)

Відповідно до ст.8 Розпорядження, Міністерство палива та енергетики, після консультацій з Багатосторонньою групою, залучає Валідатора, що перевіряє яким чином положення цього Розпорядження реалізуються на практиці (зокрема, положення щодо підготовки щорічного звіту Адміністратора). Розпорядженням встановлено, що така процедура валідації проводиться кожні п’ять років[14].

Валідатор аналізує процес впровадження ІЗПВГ у даній країні з урахуванням поставлених задач та цілей, а також можливостей цієї країни. Головне завдання валідації – перевірка дотримання країною її власного робочого плану-графіку імплементації ІЗПВГ[15]. Звіт Валідатора подається на розгляд керівного органу ІЗПВГ (Ради), який розташований в Осло.

Кінцевим строком подання Норвегією першого звіту Валідатора щодо імплементації ІЗПВГ встановлено 10 лютого 2011 року. За даними ІЗПВГ, Багатостороння група та Міністерство палива та енергетики Норвегії 11 листопада 2009 року оголосили тендер на виконання обов’язків Валідатора. Проект звіту Валідатора щодо Норвегії вже знаходиться на розгляді у Ради ІЗПВГ[16].

Висновки: Починаючи з 2009 року, Норвегія впроваджує принципи ІЗПВГ у нафтогазовидобувній промисловості. Зокрема, було створено Багатосторонню групу зацікавлених осіб, яка діє на постійній основі, до складу якої входять представники держави, видобувних компаній та громадськості і яка приймає безпосередню участь у процесах відбору Адміністратора (Аудитора) та Валідатора.

На виконання завдань ІЗПВГ та з метою імплементації її принципів Норвегія прийняла також спеціалізований нормативно-правовий акт – Розпорядження про звітність та звірку грошових потоків від діяльності у нафтогазовій сфері, яке містить загальні та мінімальні правила реалізації ІЗПВГ в Норвегії. Разом з тим, відсутні відомості про прийняття Норвегією інших нормативно-правових актів або внесення змін до існуючих нормативно-правових актів з метою приведення її законодавства у відповідність до принципів та правил ІЗПВГ.

На основі аналізу доступної інформації можна зробити висновок про те, що залучення видобувних компаній до процесу імплементації ІЗПВГ у Норвегії було здійснено наступним чином:
1) добровільне висловлення видобувними компаніями згоди на приєднання до процесів ІЗПВГ (зокрема, Асоціація нафтової промисловості Норвегії від імені своїх членів висловила  згоду на оприлюднення сум податкових платежів, які сплачуються нафтогазовими компаніями до державного бюджету);
2) встановлення для видобувних компаній юридичного обов’язку щорічно подавати Адміністратору (Аудитору) свою звітність, підготовлену за встановленими формами та згідно з правилами ІЗПВГ, відповідно до положень Розпорядження про звітність та звірку грошових потоків від діяльності у нафтогазовій сфері.

Крім того, з метою уникнення виникнення суперечностей щодо співвідношення між обов’язком державних органів зберігати конфіденційність інформації, який міститься в Митному Акті та Акті про оподаткування, та обов’язком подавати Адміністратору (Аудитору) звітність для її подальшого оприлюднення, Міністерство фінансів Норвегії підготувало роз’яснення про те, що подання звітності відповідно до правил ІЗПВГ не є порушенням положень про конфіденційність.

II. Республіка Казахстан

Статус «Країни-кандидата ІЗПВГ» Казахстан отримав у вересні 2007 року. Казахстан здійснює впровадження ІЗПВГ в нафтогазовій та гірничорудній сферах.

Для реалізації ІЗПВГ 5 жовтня 2005 року підписано Меморандум порозуміння стосовно реалізації ІЗПВГ в Республіці Казахстан (далі – «Меморандум»). Меморандум підписано між:

1. Міжвідомчою Робочою групою з підготовки рекомендацій і позиції Казахстану з питання реалізації ініціативи Великобританії щодо прозорості діяльності видобувних галузей (далі - «Міжвідомча Робоча група»)[17],
2. депутатами Парламенту Республіки Казахстан,
3. компаніями, які володіють правами надрокористування у видобувних галузях (нафтогазовій і гірничорудній галузях) Республіки Казахстан
4. неурядовими організаціями, що входять до Коаліції «Нафтові доходи - під контроль суспільства!» (далі - «Коаліція неурядових організацій») (далі разом – «Сторони Меморандуму»).

Відповідно до ч.1 Меморандуму, для нагляду за процесом виконання ІЗПВГ Сторони Меморандуму створюють Національну раду зацікавлених сторін (далі – «НРЗС»). Відповідно до звіту валідатора, підготовленого для НРЗС в Казахстані у квітні 2010 року[18], НРЗС було створено в листопаді 2005 року одночасно наказами Міністра фінансів та Міністра енергетики і мінеральних ресурсів Казахстану.

До складу НРЗС входять по 3 постійних представники і 3 їх заступники від Уряду, Парламенту, видобувних компаній і неурядових організацій. Представники НРЗС можуть змінюватись за рішенням групи, яку вони представляють, без погодження цього питання з іншими членами НРЗС. НРЗС очолює віце-міністр з енергетики і мінеральних ресурсів Казахстану. НРЗС збирається не менше одного разу в 6 місяців.

При НРЗС створюються робочі групи, зокрема: Робоча група по популяризації ІЗПВГ; Робоча група по підготовці пропозицій; Робоча група по підготовці звіту ІЗПВГ; Робоча група по фінансуванню Робочого плану тощо.

В Положенні НРЗС описані наступні функції, які здійснює НРЗС[19]:

• Здійснення нагляду за процесом реалізації ІЗПВГ і забезпечення постійного удосконалення процесу реалізації ІЗПВГ в Казахстані.
• Надання Сторонам Меморандуму керівних вказівок щодо процесу реалізації ІЗПВГ в Казахстані з урахуванням існуючих критеріїв ІЗПВГ.
• Щорічна підготовка рекомендацій і надання керівних вказівок Сторонам Меморандуму стосовно робочих планів реалізації ІЗПВГ.
• Підготовка рекомендацій Сторонам Меморандуму стосовно форм звітності, які будуть надані аудиторській компанії.
• Підготовка рекомендацій Сторонам Меморандуму стосовно прес-релізу за результатами аудиторської перевірки на основі звіту аудиторської компанії тощо.

Крім того, при Міністерстві енергетики і мінеральних ресурсів (з 20 травня 2010 року – Міністерство нафти і газу) створено Секретаріат, який здійснює адміністративну і організаційну підтримку НРЗС. Секретаріат очолює віце-міністр з енергетики і мінеральних ресурсів, і до його складу входить також представник Міністерства фінансів. Секретаріат було створено в межах Робочого плану на 2007-2009 роки в частині створення спеціалізованого секретаріату ІЗПВГ для координації всієї роботи в рамках ІЗПВГ.

2.1. Зміни в законодавстві

З метою реалізації ІЗПВГ в нафтогазовій та гірничовидобувні сферах у законодавство Казахстану було внесено такі зміни:

1. 5 жовтня 2005 року було підписано Меморандум. Положення Меморандуму передбачають створення НРЗС, встановлюють загальні правила відбору аудиторської компанії, а також правила проведення такою компанією звірки звітності, наданої видобувними компаніями стосовно платежів до бюджету, та звітності, наданої урядом стосовно надходжень до бюджету.
   Меморандум містить декілька додатків, а саме:
   Додаток №1. Перелік видобувних компаній, що підписали Меморандум;
   Додаток №2. Список депутатів Парламенту Казахстану, що підписали Меморандум;
   Додаток №3. Перелік неурядових організацій, що підписали Меморандум ();
   Додаток №4. Перелік потоків фінансових надходжень від діяльності підприємств нафтогазового і гірничовидобувного сектору;
   Додаток №5. Об’єм роботи і критерії відбору аудиторської компанії;
   Додаток №6. Положення про Виборчу групу (орган, що визначає аудиторську компанію).
2. Міністерством нафти і газу та Міністерством фінансів Казахстану прийнято накази про створення НРЗС у листопаді 2005 року.
3. Урядом Казахстану затверджено Постанову «Про реалізацію Ініціативи по забезпеченню прозорості у видобувних галузях у Республіці Казахстан» від 04.12.06 року №1166, у якій закріплено намір Казахстану приєднатися до ІЗПВГ. Постанова встановлює завдання для міністерств Казахстану щодо реалізації ІЗПВГ. Так, Міністерство нафти і газу зобов’язано провести переговори з надрокористувачами стосовно їх приєднання до Меморандуму, а також, спільно з Міністерством фінансів розробити та внести на розгляд Уряду законопроекти щодо механізмів залучення надрокористувачів до Меморандуму.
4. Внесено зміни до законів «Про надра і надрокористування», «Про нафту» (Законом Казахстану» від 12.01.07 року № 266). Інформація про зміни, що стосуються реалізації ІЗПВГ, більш детально представлена у пункті 2.2 нижче[20].
5. Внесено зміни до Положення про Міністерство нафти і газу (Постановою Уряду Казахстану від 10.04.09 року № 499)[21].

Крім того, Коаліція неурядових організацій в 2008 році запропонувала додаткові зміни до чинного законодавства Казахстану (зокрема, до Закону про угоди про розподіл продукції, Закону про концесії, Закону про інвестиції), а також запропонувала ряд змін до тих постанов Уряду і наказів Міністерства нафти і газу, що регламентують підготовку і організацію інвестиційних програм, підготовку конкурсних заявок і пропозицій, правила надання прав надрокористування тощо. Проте, Уряд поки ще не розглянув такі пропозиції.

2.2. Методи залучення видобувних компаній до участі в ІЗПВГ

Проаналізувавши механізми залучення видобувних компаній до участі в ІЗПВГ в Казахстані, можна зробити висновок про те, що такі компанії залучаються залежно від того, чи вони мають право надрокористування, чи лише звертаються за ним:

1) щодо компаній, які звертаються за отриманням права надрокористування.

Зокрема, зміни до Закону «Про надра та надрокористування» передбачають:

• обов’язок видобувної компанії приєднатися до Меморандуму ще до підписання контракту як один із елементів, які повинна містити конкурсна пропозиція на отримання права надрокористування (пп.3-1 п.3 ч.2 ст.41-5);
• обов’язок надрокористувачів подавати звітність, підтверджену аудиторським звітом, відповідно до вимог ІЗПВГ (пп.33-3 п.1 ст.63).

2) щодо компаній, які вже отримали право надрокористування.

Компанії, що уже уклали контракти, мають право не підписувати Меморандум, посилаючись на конфіденційність підписаних ними контрактами (п.2,6 Робочого плану на 2007-2009 рр.). Залучення таких компаній до підписання Меморандуму здійснюється шляхом переговорів[22]. Відповідно до Звіту по валідації для НРЗС 2010 року, такий механізм переговорів є не досить дієвим, оскільки станом на дату написання вказаного звіту лише 17% із 800 видобувних компаній беруть участь в ІЗПВГ.

2.3. Загальні правила проведення аудиторської перевірки звітів

За загальними правилами ІЗПВГ, звітності, що надаються аудиторській компанії, повинні містити інформацію щодо (і) платежів, які отримав Уряд від видобувних компаній та (іі) платежів, які видобувні компанії сплатили Уряду[23]. Відповідно до п.2 Меморандуму, така звітність подається аудиторській компанії щороку до 1 травня.

Згідно з положеннями п.5 Меморандуму, аудиторська компанія обирається Виборчою групою за визначеними у додатку до Меморандуму критеріями. Виборча група складається з 8 осіб – по 2 представники від кожної Сторони Меморандуму. Вибір аудиторської компанії проводиться за результатами проведення конкурсу з числа так званих аудиторських компаній «Великої четвірки» (п. 4 Меморандуму).

Згідно з даними Звіту по валідації для НРЗС 2010 року, у Закон Казахстану «Про державні закупівлі» було внесено зміни, відповідно до яких аудиторська компанія обирається Міністерством нафти і газу за процедурами, встановленими самим законом[24]. На думку валідатора, такі зміни призвели до негативних наслідків, оскільки НРЗС втратила право голосу у виборі аудиторської компанії.

Відповідно до технічного завдання для аудиторської компанії, яке щороку затверджується НРЗС, аудиторська компанія[25]:

• проводить організаційну роботу із Секретаріатом з метою забезпечення надання видобувними компаніями їх звітності;
• отримує звітність від компаній та від Уряду;
• проводить роботу з компаніями щодо перевірки даних, викладених у їх звітності (уточнення даних, виправлення помилок, пов'язаних з порушенням порядку складання тощо);
• проводить звірку звітності компаній зі звітністю Уряду;
• направляє запити компаніям для надання підтверджуючих документів (виписок банків, платіжних доручень, особових рахунків тощо) при виявленні розбіжностей між звітністю компаній та Уряду. У випадку повного усунення розбіжностей видобувні компанії направляють аудиторській компанії виправлені дані з відповідними поясненнями.

Однією із загальних вимог ІЗПВГ є подання до аудиторської компанії звітності, що перевірена у відповідності до міжнародних стандартів аудиту. При реалізації ІЗПВГ на практиці Казахстан намагається дотримуватися цієї вимоги. Зокрема, форми звітності за 2006, 2007 і 2008 роки[26] включають «віконце», в якому компанії повинні відзначити, чи була проведена така аудиторська перевірка. Разом з тим, можна зробити висновок про те, що подання звітності, яка перевірена у відповідності до міжнародних стандартів аудиту, не є законодавчо визначеним обов’язком для видобувних компаній. Наприклад, у Звіті аудиторської компанії за 2006 рік міститься вказівка на те, що лише 51 компанія із 119 компаній-учасниць пройшла аудиторську перевірку згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності.

Відповідно до п.8 Додатку №5 до Меморандуму, за результатами звірки звітності щодо сум платежів, здійснених видобувними компаніями до державного бюджету, та сум надходжень, отриманих Урядом від видобувних компаній, аудиторська компанія готує звіт, який направляється всім Сторонам Меморандуму[27].

2.4. Проведення валідації

За загальними правилами ІЗПВГ, валідація (перевірка) проводиться не рідше одного разу в 2 роки. Результатом проведення процесу валідації повинен стати звіт, який містить оцінку реалізації ІПЗВГ в межах конкретної «Країни-кандидата».

Як вказано у Звіті по валідації для НРЗС 2010 року, в Казахстані процес валідації включає наступні етапи:

1. Призначення валідатора.
2. Підготовка до проведення дослідження.
3. Проведення дослідження для підготовки звіту; підготовка звіту.
4. Розгляд звіту про валідацію з боку НРЗС.
5. Надання звіту про валідацію Комітету з питань валідації при Міжнародному секретаріаті ІЗПВГ.
6. Складення кінцевого звіту з урахуванням коментарів НРЗС і Комітету з питань валідації.
7. Прийняття Правлінням ІЗПВГ рішення про присвоєння країні статусу «Країна-учасник».

Відповідно до Плану дій щодо проходження валідації в 2009 році, процес підготовки до валідації в Казахстані включав такі стадії:

1. Проведення підготовчого семінару за участю представників зацікавлених сторін (виконавець – фонд Сорос-Казахстан).
2. Проведення національної конференції по ІЗПВГ з участю зацінтересованих сторін (виконавці – НРЗС, Міністерство нафти і газу, Всесвітній банк).
3. Розробка і затвердження Технічного завдання для валідатора і Договору надання послуг валідатора (затверджують виконавці – Міжнародний Секретаріат ІЗПВГ, НРЗС, Міністерство нафти і газу, Робоча група по валідації при НРЗС).
4. Публікація оголошення про конкурс (виконавці – Міністерство нафти та газу, Міжнародний Секретаріат ІЗПВГ).
5. Проведення конкурсу по вибору валідатора (виконавці – Міністерство нафти та газу, Міжнародний Секретаріат ІЗПВГ, НРЗС).
6. Укладення договору з валідатором (виконавець – Міністерство нафти та газу).
7. Надання валідатором попереднього звіту (виконавець – Міністерство нафти і газу та НРЗС).
8. Розгляд, доопрацювання та затвердження звіту валідатора (виконавець - НРЗС).
9. Затвердження звіту Міністерством нафти і газу.
10. Публікація звіту (виконавець – Секретаріат).

Звіт по валідації для НРЗС 2010 року в Казахстані підготувала компанія «Hart Nurse Ltd»[28]. Принципи і методика проведення валідації в Казахстані були засновані на Правилах проведення валідації ІЗПВГ (в редакції від квітня 2009 року)[29]. Дослідницька робота з валідації проводилася в період з 23 листопада до 2 грудня 2009 року; подальша робота з компаніями тривала до 10 грудня 2009 року. Водночас, звіт по валідації для НРЗС 2010 року містив негативні висновки щодо прогресу імплементації Казахстаном ІЗПВГ, тому процес валідації у Казахстані поки не завершено і термін його завершення було продовжено до 9 вересня 2010 року[30].

При проведенні валідації у 2010 році валідатором було виявлено такі основні проблеми в реалізації ІЗПВГ у Казахстані:

• Не досягнуто розширення кола компаній, що приєднались до Меморандуму.
• Положення про НРЗС не відображає фактичних обов’язків НРЗС. 
• Недостатня зрозумілість і прозорість представлення компаній і суспільства у НРЗС (зокрема, незрозуміло, яким чином з самого початку було визначено та призначено членів НРЗС від видобувних компаній та громадянського суспільства, які процедури використовуються для їх призначення і ротації тощо).
• Усі звіти, підготовлені аудиторськими компаніями, є складними для їх розуміння широкими масами.
• Участь неурядових організацій у процесах реалізації ІЗПВГ наближена до суто формальної.
• Залучення місцевих аудиторських компаній для підготовки останніх двох щорічних звітів (Меморандум проголошує необхідність обирати аудиторську фірму з числа так званої «Великої четвірки», натомість було залучено місцеві компанії, невідомі неурядовим організаціям та видобувним компаніям).
• Аудиторські компанії не мали можливості висловити свою думку щодо технічного завдання для них.

Висновки: З метою імплементації ІЗПВГ Казахстан забезпечив підписання в 2005 році Меморандуму порозуміння стосовно реалізації ІЗПВГ, сторонами якого виступають Уряд, Парламент, неурядові організації та видобувні компанії. Меморандум не має юридично зобов’язальної сили. Його положення містять загальні правила обрання аудиторської компанії виборчою групою, яку створюють Сторони Меморандуму, та проведення такою аудиторською компанією звірки сум платежів від видобувних компаній та сум  надходжень до бюджету. Разом з тим, після внесення змін до закону Казахстану «Про державні закупівлі», які передбачають обрання аудиторської компанії Міністерством нафти і газу Казахстану, Сторони Меморандуму (зокрема, громадськість та видобувні компанії) втратили можливість впливати на цей процес.

У Казахстані працює велика кількість видобувних компаній (близько 800). Проте лише 17% з них приєдналися до Меморандуму та процесів реалізації ІЗПВГ. Згода компанії на приєднання до Меморандуму є обов’язковою лише у випадку, якщо така компанія тільки звертається за отриманням права надрокористування (такий обов’язок встановлено на законодавчому рівні). Компанії, які уже мають дозволи на користування надрами, приєднуються до Меморандуму в добровільному порядку, і їх залучення здійснюється шляхом переговорів, які у Казахстані не приносять відчутних результатів.

Проаналізувавши процес реалізації ІЗПВГ в Казахстані, можна прийти до висновку, що механізм реалізації в країні розроблений не до кінця, що і зумовило низьку активність видобувних компаній  у приєднанні до ініціативи.

III. Республіка Монголія

3.1. Загальні відомості про ІЗПВГ у Монголії

Монголія має значні запаси корисних копалин, серед яких в основному переважають рудні корисні копалини. Запаси нафти в Монголії незначні – існує лише 2 невеликих родовища. Істотні запаси природного газу відсутні. Видобувна промисловість є центральним елементом економіки Монголії, а доходи від неї складають 33% усіх державних доходів[31].

Парламент Монголії оголосив про намір приєднатися до ІЗПВГ у жовтні 2005 року. Вже 4 січня 2006 року Уряд Монголії видав Постанову №1, в якій офіційно проголошувався намір приєднатися до ІЗПВГ та встановлювалися основні інституційні та законодавчі засади  впровадження ІЗПВГ в державі. У 2006 році було створено Національну Раду з ІЗПВГ та Робочу Групу зацікавлених сторін. У 2007 році під патронатом Світового Банку було створено Секретаріат з питань ІЗПВГ Монголії. Ці три органи становлять основу для імплементації ІЗПВГ у Монголії. У листопаді 2007 року Монголія отримала статус «країни-кандидата» ІЗПВГ. 15 квітня 2010 року Рада ІЗПВГ надала Монголії статус «країни-кандидата», який близький до статусу «країни-учасника» ІЗПВГ»[32].

3.2. Заходи, прийняті з метою імплементації ІЗПВГ в Монголії

Заходи з імплементації ІЗПВГ в Монголії можна умовно поділити на наступні:

1. інституційні (стосуються створення відповідних органів, організацій, установ, встановлення їх повноважень в сфері ІЗПВГ тощо)
2. законодавчі (передбачають внесення змін до законодавства з метою створення належного юридичного підґрунтя для  реалізації ІЗПВГ в Монголії).

3.2.1. Інституційні зміни

Створення Національної Ради з ІЗПВГ

Першим нормативно-правовим актом, прийнятим в межах та для імплементації правил ІЗПВГ, була Постанова Уряду Монголії №1 від 4 січня 2006 року, якою передбачалося створення Національної Ради з ІЗПВГ Монголії як головного наглядового та координуючого органу з ІЗПВГ у Монголії (далі – «Національна Рада»). Національна Рада складається з членів Уряду Монголії, представників громадянського суспільства та керівників видобувних компаній. Головою Національної Ради виступає Прем’єр-міністр Монголії, а його радник виконує функції Секретаря Національної Ради. Відповідно до Постанови №1, до складу Національної Ради також входять представники[33]:

• від Уряду: Міністр фінансів, Міністр промисловості та торгівлі, Міністр з навколишнього природного середовища, Голова Державної професійної Інспекції, Старший радник Прем‘єр-Міністра;
• від Парламенту: Голови Постійних Комісій Парламенту з бюджету та економіки, Державної Аудиторської Палати, Державного Відділу Статистики;
• від видобувних компаній: Поважний Президент та Виконавчий директор Національної Асоціації з корисних копалин, Генеральний Директор видобувної Корпорації «Erdenet» тощо;
• від неурядових організацій: Виконавчий директор форуму «Відкрите Суспільство», Голова Центру з прав людини і розвитку, Голова фундації «Прозорість» тощо.

Відповідно до Положення про повноваження Національної Ради, прийнятого самою Національною Радою 12 травня 2006 року (зі змінами від 13 березня 2007 року), метою її діяльності є впровадження основних принципів ІЗПВГ та створення належного політичного, юридичного та інституційного підґрунтя для імплементації ІЗПВГ у Монголії. Основною формою роботи Національної Ради є проведення засідань. Засідання готуються Секретарем Національної Ради. Порядок денний доводиться до відома Голови Національної Ради не пізніше ніж за 2 дні до засідання. При проведенні засідань Національної Ради ведеться відповідний протокол, який підписується Секретарем та надається всім членам Національної Ради.

Національній Раді допомагає Робоча Група зацікавлених сторін та Секретаріат з ІЗПВГ.

Створення Робочої Групи зацікавлених сторін

Робочу Групу зацікавлених сторін при Національній Раді (далі – «Робоча група») було створено відповідно до Постанови Уряду №3, прийнятої у січні 2006 року[34]. Робоча Група є основним органом, який безпосередньо займається розробкою конкретних заходів з імплементації ІЗПВГ, проведенням експертних аналізів, моніторингом зауважень щодо імплементації з боку зацікавлених сторін тощо. Формування Робочої Групи відбувається на паритетних засадах з числа представників Уряду, видобувних компаній та неурядових організацій. Склад Робочої Групи затверджується Головою Національної Ради. Станом на листопад 2009 року Робоча Група складалася з 25 членів: Головуючого (його функції виконує Секретар Національної Ради), восьми представників від Уряду, семи представників від видобувних компаній та дев‘яти представників від громадянського суспільства-членів неурядових організацій (до яких, зокрема, входить Президент Інституту Професійних Аудиторів).

Будь-яка ініціатива або питання щодо імплементації ІЗПВГ (включаючи, ініціативи щодо внесення змін до законодавства) формулюється Робочою Групою шляхом розгляду та затвердження його на засіданні Робочої Групи.

Створення Секретаріату з ІЗПВГ

Секретаріат з ІЗПВГ (далі – «Секретаріат») виконує адміністративно-координаційні та організаційні функції і підтримує Національну Раду та Робочу Групу у процесі імплементації ІЗПВГ. Секретаріат було створено відповідно до Тристороннього Меморандуму про Порозуміння, підписаного між Урядом Монголії, видобувними компаніями та неурядовими організаціями 10 квітня 2007 року та Наказу Прем‘єр-Міністра Монголії № 62[35], прийнятого у червні 2007 року. Секретаріат складається з трьох осіб.

3.2.2. Законодавчі зміни.

Внесення змін до Закону «Про корисні копалини»

З метою реалізації принципів ІЗПВГ у червні 2006 року до Закону Монголії «Про корисні копалини», а саме до статті 48 «Подання інформації та звітів» було внесено такі зміни[36]:

• пункт 48.9. передбачає, що «Держатель Ліцензії [37] подає звіт щодо обов‘язкових платежів, відповідно до пункту 48.7.3, до податкового органу, з використанням затвердженої ним форми, до 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, а також подає річний звіт до 20 січня року, наступного за звітним.»
• пункт 48.10. передбачає, що «Держатель Ліцензії має інформувати громадськість про обсяги реалізованих товарів за рік та про розміри податків та платежів, сплачених до державного та місцевого бюджету протягом першого кварталу наступного року».

Слід зауважити, що відповідно до пункту 3.1 Закону Монголії «Про корисні копалини», сфера його дії не поширюється на воду, нафту і газ.

Прийняття Постанови Уряду Монголії «Про затвердження функцій» №80

Наступним кроком Уряду Монголії щодо імплементації ІЗПВГ було прийняття Постанови «Про затвердження функцій» № 80 від 28 березня 2007 року[38], якою Уряд встановив основні функції і повноваження органів державної влади щодо забезпечення реалізації ІЗПВГ у Монголії. Державними органами, що задіяні у реалізації ІЗПВГ у Монголії, є:

1. Центральний державний орган з фінансових питань;
2. Центральний державний орган з питань геології та надровидобування;
3. Центральний державний орган з питань захисту навколишнього природного середовища;
4. Державна Податкова Адміністрація;
5. Державна Митна Адміністрація;
6. Центральний державний орган з питань корисних копалин та нафти;
7. Державний комітет з власності;
8. Центральний державний орган з питань іноземних громадян;
9. Центральна Державна Професійна Інспекція;
10. Органи влади на місцях.

З метою забезпечення впровадження ІЗПВГ в Монголії Центральний державний орган з фінансових питань (Міністерство фінансів) здійснює наступні функції:

• надає консультації та допомогу податковим та місцевим органам щодо заповнення форм звітності, погоджує інструкції та методологію з належного застосування форм звітності для подальшого публічного оголошення;
• надає інструкції Державній Податковій Адміністрації з підготовки звітів по кожній компанії, на яку поширюється положення ІЗПВГ, та погоджує такі звіти у відповідності до форм звітності та інструкцій на предмет податків та платежів, сплачених до державного та місцевого бюджетів видобувними компаніями, які мають відповідну ліцензію (незалежно від форм власності, як резидентів, так і нерезидентів), та перевіряє такі звіти;
• надає інструкції державним органам та їх посадовим особам щодо необхідності складання нових звітів, у випадку якщо попередні звіти були підготовлені некоректно;
• передає до Секретаріату Загальнодержавний Звіт щодо податків та платежів, сплачених видобувними компаніями до державного та місцевого бюджетів. Такий Загальнодержавний Звіт фіналізується та погоджується на основі Звіту, підготовленого Державною Податковою Адміністрацією;
• інформує громадськість про Загальнодержавний Звіт;
• надає підтримку Національній Раді та Робочій Групі.

Центральний державний орган з питань геології та надровидобування здійснює наступні функції:

• сприяє застосуванню принципів та критеріїв ІЗПВГ видобувними компаніями, інформує та залучає їх до ІЗПВГ;
• готує зміни та доповнення до існуючого законодавства або готує нові нормативні акти з метою створення належного правового середовища для імплементації ІЗПВГ;
• надає підтримку Національній Раді та Робочій Групі.

Центральний державний орган з питань захисту навколишнього природного середовища здійснює наступні функції:

• інформує громадськість щодо використання  видобувними компаніями 50% їх фондів для захисту навколишнього природного середовища[39] на відновлення природного середовища або усунення завданої йому шкоди.

Державна Податкова Адміністрація здійснює наступні функції:

• забезпечує та організовує застосування всіма податковими органами єдиної методології при підготовці звітності з ІЗПВГ;
• отримує, перевіряє та узгоджує звіти по кожній компанії через місцеві податкові адміністрації та податкових інспекторів окремих територіальних одиниць у відповідності до форм звітності, які містять інформацію щодо податків і платежів, сплачених видобувними компаніями до державного та місцевого бюджетів;
• надає інструкції державним органам та їх посадовим особам щодо необхідності складання нових звітів, у випадку якщо попередні звіти були підготовлені некоректно;
• передає звіти по кожній компанії, підготовлені відповідно до форм звітності, до Центрального державного органу з фінансових питань;
• надає підтримку Національній Раді та Робочій Групі.

Державна Митна Адміністрація здійснює наступні функції:

• передає до Державної Податкової Адміністрації звіти по кожній компанії, підготовлені відповідно до індикаторів, передбачених формами звітності, щодо утриманих митних зборів, податку на додану вартість, спеціальних зборів та інших обов‘язкових платежів.

Центральний державний орган з питань корисних копалин та нафти здійснює наступні функції:

• сприяє застосуванню принципів та критеріїв ІЗПВГ видобувними компаніями, та залученню останніх до ІЗПВГ;
• забезпечує належне інформування керівників та бухгалтерів видобувних компаній щодо застосування методології з підготовки звітів ІЗПВГ;
• передає до Державної Податкової Адміністрації звіти, підготовлені у відповідності до індикаторів, передбачених у формах звітності, щодо утриманих з видобувних компаній ліцензійних платежів та інших зборів;
• інформує громадськість про погоджений річний обсяг видобутих та проданих видобувними компаніями корисних копалин згідно із відповідними формами звітності;
• передає до Секретаріату звіти по кожній компанії щодо видобутих та проданих обсягів корисних копалин, сплачених податків та платежів до державного та місцевих бюджетів, відповідно до статті 48.10 Закону Монголії «Про корисні копалини», з довідкою стосовно публікації цих звітів;
• надає підтримку Національній Раді та Робочій Групі.

Державний комітет з власності здійснює наступні функції:

• забезпечує інформування вищих посадових осіб видобувних компаній про принципи, критерії та важливість ІЗПВГ, та залучає їх до ІЗПВГ;
• забезпечує належне інформування вищих посадових осіб та бухгалтерів видобувних компаній про застосування методології з підготовки звітів ІЗПВГ;
• передає до Державної Податкової Адміністрації звіти, підготовлені відповідно до індикаторів, передбачених формами звітності, по кожній компанії щодо отриманих дивідендів з державного або місцевого майна.

Центральний державний орган з питань іноземних громадян здійснює наступні функції:

• передає до Державної Податкової Адміністрації звіти по кожній компанії, підготовлені відповідно до індикаторів, передбачених формами звітності, щодо податків та інших зборів, утриманих із заробітної плати іноземних працівників.

Центральна Державна Професійна Інспекція здійснює наступні функції:

• перевіряє рівень застосування принципів та положень ІЗПВГ видобувними компаніями при проведенні їх інспектування в межах своїх повноважень та, відповідно, інформує громадськість.

Органи влади на місцях здійснюють наступні функції:

• створюють відділи, відповідальні за впровадження ІЗПВГ. Кожен такий відділ, у складі трьох осіб, очолює заступник міського голови відповідної територіальної одиниці;
• інформують видобувні компанії, що функціонують на їх території, про принципи, критерії та важливість ІЗПВГ;
• здійснюють моніторинг за тим, чи видобувні компанії, які функціонують на їх території, готують звітність з ІЗПВГ та співпрацюють з іншими органами і неурядовими організаціями;
• готують звіти по кожній компанії, відповідно до індикаторів, передбачених формами звітності, щодо отриманих податків, платежів та інших зборів, а також грошових та матеріальних внесків від видобувних компаній, що функціонують на їх території, та передають їх до Державної Податкової Адміністрації;
• здійснюють функції щодо подальшої належної імплементації принципів та положень ІЗПВГ.

Основні взаємозв’язки вищезазначених органів та їх головні завдання в процесі реалізації ІЗПВГ в Монголії представлено у Додатку №3.

Підписання Тристороннього Меморандуму про порозуміння

З метою ефективної імплементації ІЗПВГ та встановлення партнерства між Урядом Монголії, видобувними компаніями та неурядовими організаціями 10 квітня 2007 року було підписано Тристоронній Меморандум про Порозуміння (далі – «Меморандум»)[40]. Згідно з його положеннями, зацікавлені сторони висловились за прийняття та наслідування цілей, принципів та критеріїв ІЗПВГ. Сторони погодилися з необхідністю відкритого надання інформації та формування звітності щодо сплачених податків та інших обов‘язкових платежів з метою підвищення рівня прозорості та уникнення корупції у видобувній галузі Монголії. Меморандум є документом політичного характеру і не створює юридичних зобов’язань.

Відповідно до положень пункту 7 Меморандуму, Уряд:

• забезпечує імплементацію актів законодавства, а також регулятивних, фінансових, методологічних заходів з метою реалізації ІЗПВГ;
• шукає можливості для отримання фінансування, консультування та іншої допомоги з боку міжнародних донорів;
• організовує збори Робочої Групи та гарантує паритетну участь всіх зацікавлених сторін, забезпечуючи прийняття рішення на рівні Національної Ради;
• залучає видобувні компанії до ІЗПВГ;
• звітує про отримані від видобувних компаній податки, збори та інші обов‘язкові платежі відповідно до затверджених форм звітності, публікує звіти та доповідає про це Робочій Групі;
• проводить оцінку стану імплементації ІЗПВГ, вивчає відгуки зацікавлених сторін, встановлює та коригує майбутні цілі для належної імплементації ІЗПВГ.

Відповідно до положень пункту 8 Меморандуму, Видобувні компанії:

• визначають своє бачення та шляхи імплементації ІЗПВГ у своїй діяльності;
• звітують про обсяги видобутої продукції та розміри сплачених до місцевого та державного бюджету податків, зборів та інших обов‘язкових платежів, використовуючи затверджені форми звітності;
• несуть повну відповідальність за достовірність та повноту інформації, яку вони повідомляють, в тому числі, шляхом заповнення відповідних форм звітності, а також за проведення незалежної аудиторської оцінки своєї діяльності за відповідний звітний період;
• фінансують, на добровільній та відкритій основі, процес імплементації ІЗПВГ з урахуванням міжнародної практики, норм та принципів ІЗПВГ.

Відповідно до положень пункту 9 Меморандуму, неурядові організації:

• визначають своє бачення та шляхи імплементації ІЗПВГ, призначають відповідних представників для участі в обговореннях, прийнятті рішень та нагляді за процесом імплементації ІЗПВГ;
• здійснюють моніторинг та нагляд за процесом надання звітності як з боку державних органів, так і з боку видобувних компаній;
• подають на розгляд Національної Ради свої висновки та пропозиції щодо імплементації ІЗПВГ;
• фінансують, на добровільній та відкритій основі, процес імплементації ІЗПВГ з урахуванням міжнародної практики, норм та принципів ІЗПВГ.

Відповідно до положень пункту 10 Меморандуму, сторони погодили, що Робоча група, до складу якої входять їх представники, повинна:

• створити Секретаріат з ІЗПВГ, який виконуватиме адміністративні функції для Робочої Групи;
• здійснювати моніторинг та вивчати практику, проблеми та перешкоди для належної імплементації ІЗПВГ;
• організувати процес міжнародної валідації прогресу імплементації ІЗПВГ в Монголії;
• розробити та організувати план дій з усунення недоліків, що виявлені під час перевірок Аудитором та/або Валідатором, та подати цей план на затвердження до Національної Ради.

Прийняття Робочого Плану

Стан виконання країною Робочого Плану з питань імплементації ІЗПВГ є одним з індикаторів, що перевіряються під час проведення процесу її валідації. У Монголії за підготовку Робочого Плану відповідає Робоча Група, яка передає його на затвердження Національній Раді та забезпечує його опублікування[41].

На засіданні Національної Ради 30 січня 2008 року було затверджено Робочий План з питань імплементації ІЗПВГ на 2008 - 2009 роки, підготовлений Робочою Групою із зазначенням цілей та деталізованим графіком і кошторисом заходів для імплементації ІЗПВГ на відповідні роки. Робочий план складався з 30 цілей та 90 заходів. Інформація про затвердження нового Робочого Плану на наступні роки наразі відсутня, однак відповідно до Стратегії Монголії з ІЗПВГ на 2010-2014 роки, яку було затверджено Національною Радою 24 червня 2010 року[42], такий Робочий План має бути опубліковано найближчим часом.

3.3. Процедура формування звітності для цілей ІЗПВГ та проведення аудиторської звірки

Процедура збору даних від видобувних компаній для цілей ІЗПВГ включає наступні стадії:

1) Компанія заповнює форму звітності №1 та подає її до Центрального державного органу з питань корисних копалин та нафти і Державної Податкової Адміністрації до 20 березня року, наступного за звітним. До звітності компанія включає дані про наступні обов‘язкові платежі:

• податок на прибуток компанії;
• митні збори;
• податок на нерухоме майно;
• податок на імпортоване пальне на нафтопродукти;
• податок на бензин та дизельне паливо;
• податок на автомобілі та самохідні засоби;
• орендна плата за видобування корисних копалин;
• ліцензійна плата за розвідку та видобування корисних копалин;
• податок на землю;
• збір за водокористування;
• збір за використання лісних ресурсів;
• плата за використання іноземних спеціалістів та працівників;
• пожертви до державних організацій;
• витрати на формування фонду захисту навколишнього природного середовища;
• інші податки у грошовому вимірі [43].

2) Центральний державний орган з питань корисних копалин та нафти опрацьовує отриману звітність видобувних компаній та передає відповідні дані до Секретаріату до 20 квітня поточного року;

3) Секретаріат до 25 квітня поточного року подає отриману інформацію до Державного Комітету Статистики.

Процедура збору даних від державних установ (організацій, органів влади на місцях) для цілей ІЗПВГ включає наступні стадії:

1. Державна установа заповнює форму звітності №2 та подає її до Державної Податкової Адміністрації до 20 березня року, наступного за звітним;
2. Державна Податкова Адміністрація консолідує інформацію, отриману за формою звітності №2, з власними податковими відомостями;
3. Державна Податкова Адміністрація готує Загальнодержавний Звіт за формою звітності №3 та подає його до Центрального державного органу з фінансових питань до 15 квітня поточного року;
4. Центральний державний орган з фінансових питань перевіряє інформацію та дані Загальнодержавного Звіту та подає його до Секретаріату до 30 квітня поточного року.

Варто зазначити, що у загальному доступі відсутня інформація про те, хто розробляє та затверджує форми звітності №1-3, якими користають видобувні компанії, державні установи та Державна Податкова Адміністрація. Разом з тим, аналіз доступних даних дає підстави припустити, що такі форми звітності затверджуються Центральним державним органом з фінансових питань (Міністерством фінансів)[44].

Виходячи з вищевикладеного, Секретаріат отримує (і) звітність видобувних компаній від Центрального державного органу з питань корисних копалин та нафти та (іі) звітність державних органів Монголії від Центрального державного органу з фінансових питань. Після цього Секретаріат передає всю отриману інформацію Аудитору (аудиторській компанії), обраному Робочою Групою[45]. Таким чином, Аудитор отримує звітність для проведення звірки не від видобувних компаній та державних органів, а від Секретаріату. При цьому звітність видобувних компаній надходить до Секретаріату не безпосередньо від самих компаній, а через Центральний державний орган з питань корисних копалин та нафти.

Основні особливості процедур збору даних для формування звітності представлено у Додатку №3.

Аудитор повинен проаналізувати отриману від Секретаріату звітність та надати свій незалежний висновок. У даному випадку перевірка Аудитором не є проведенням традиційного фінансового аудиту. Однак, аудиторський досвід є принциповою і необхідною складовою для такої перевірки. Аудитор, перш за все, має проаналізувати всі фактичні платежі видобувних компаній, сплачені у якості податків, зборів, та внесків у матеріальній формі за відповідний фінансовий рік, та зіставити їх з даними про суми отриманих державним та місцевим бюджетом податків, зборів, та внесків. Завданням Аудитора є не перегляд або коригування даних, які він аналізує, а надання своєї незалежної думки щодо повноти та достовірності таких даних.

Для виконання покладених на нього завдань Аудитор призначає з числа своїх представників координатора проекту, здійснює аналіз отриманих даних,  проводить зустрічі з представниками видобувних компаній та органів державної влади для уточнення та отримання додаткових відомостей[46]. Результатом роботи Аудитора є Аудиторський Звіт, у якому зазначаються виявлені проблеми та пропонуються рекомендації для їх усунення. Звіт Аудитора подається до Національної Ради для його аналізу та затвердження.

У Монголії існує понад 200 видобувних компаній. У 2006 році звітність щодо сплачених податків, зборів та обов‘язкових платежів надали 60 компаній. У 2007 та 2008 році звітність надали вже значно більше компаній – 103 та 113 відповідно. Однак аудиторська перевірка здійснювалася лише щодо тих компаній, прибуток яких за рік склав більше 200 мільйонів тугриків[47]. При цьому у загальному доступі відсутня інформація про те, яким чином та якими органами було визначено та встановлено таку нижню межу прибутку компаній, звітність яких проходить процедуру аудиторської звірки.

Перший Аудиторський Звіт з питань ІЗПВГ щодо податків та зборів, сплачених видобувними компаніями та сум, отриманих державним та місцевим бюджетами за 2006 рік, було опубліковано компанією Crane White & Associates 18 лютого 2008 року[48]. Звіт базувався на інформації від 25 провідних видобувних компаній. Другий загальний аудиторський Звіт ІЗПВГ за 2007 рік, який базувався на інформації щодо 38 компаній, було підготовлено компанією Ernst&Young 4 листопада 2009 року[49].

3.4. Проведення процедури валідації

Валідація як процес оцінки рівня імплементації Монголією принципів ІЗПВГ була проведена у лютому 2010 року. Звіт Валідатора було підготовлено компанією Coffey International Development у співробітництві з Dalaivan Audit LLC[50].

Відповідно до висновків Валідатора, заходи юридичної та інституційної реалізації ІЗПВГ у Монголії є недостатніми. Зокрема:

1. Закон «Про корисні копалини» не передбачає відповідальності за невиконання положень щодо ІЗПВГ;
2. Відсутній єдиний загальний нормативно-правовий акт з ІЗПВГ;
3. Положення Меморандуму не мають зобов‘язального характеру;
4. Існуюча структура державних органів та їх повноваження в сфері ІЗПВГ є непрозорими та суперечливими.

З огляду на це, 15 квітня 2010 року Правління ІЗПВГ надало Монголії лише статус «країни-кандидата», яка близька до статусу «країни-учасника» ІЗПВГ»[51]. На основі висновків Валідатора Правління ІЗПВГ рекомендувало Монголії провести низку корегуючих заходів. Повторну оцінку Монголії на предмет дотримання нею всіх вимог ІЗПВГ буде проведено за умови, якщо Робоча Група прийде до висновку, що всі проблемні питання врегульовано[52].

За наявною у загальному доступі інформацією, на сьогоднішній момент в Монголії обговорюється підготовка єдиного закону, який зміг би врегулювати існуючі проблеми неузгодженості повноважень державних органів, відсутності відповідальності при формування та поданні звітності з ІЗПВГ як державними органами, так і видобувними компаніями тощо[53].

Висновки: Для цілей імплементації ІЗПВГ у Монголії між представниками уряду, видобувних компаній та неурядових організацій було підписано Меморандум про порозуміння, який визначає основні завдання його сторін, але при цьому є документом політичного характеру та не створює юридичних прав і обов’язків.

Крім того, з метою забезпечення реалізації ІЗПВГ Монголія внесла зміни до Закону «Про корисні копалини», зобов’язавши гірничорудні компанії подавати податковому органу звіти про здійснені обов’язкової платежі та інформувати громадськість про обсяги реалізованих товарів за рік і про розміри податків та платежів, сплачених до державного та місцевого бюджету. Проте відповідальність за ненадання та/або не оприлюднення відповідної звітності не встановлено.

Також Уряд Монголії прийняв Постанову №80, в якій було закріплено основні функції державних органів, задіяних в процесах ІЗПВГ. При цьому структура таких державних органів та їх повноваження, які дублюються між собою, є непрозорими та доволі суперечливим.

Разом з тим, у загальному доступі відсутня інформація про прийняття в Монголії спеціальних правил проведення відбору Аудитора та Валідатора, здійснення аудиторської звірки і процесу валідації.

Крім того, на сьогоднішній момент в Монголії обговорюється підготовка єдиного закону, який повинен врегулювати основні питання реалізації ІЗПВГ в країні.

Виходячи з положень Закону «Про корисні копалини» та Постанови №80, подання державним органам звітності щодо сум сплачених до бюджету платежів та інформування громадськості про обсяги реалізованих товарів і сплачених податків є обов‘язковим для видобувних компаній (держателів ліцензії). При цьому державні органи уповноважені надавати керівникам та бухгалтерам компаній інструкції з метою належної підготовки такої звітності.

З огляду на те, що видобувна промисловість є основним джерелом наповнення державного бюджету Монголії, то механізм реалізації ІЗПВГ в цій країні «вмонтовано» в систему органів державної влади, що має своїм наслідком, зокрема, такі особливості імплементації ІЗПВГ в Монголії:

1) місцеві органи влади створюють спеціальні відділи, відповідальні за впровадження ІЗПВГ, які очолюють заступники міських голів відповідних територіальних одиниць;

2) видобувні компанії подають свою звітність про розміри податків, зборів та інших платежів, сплачених на користь держави, не безпосередньо Аудитору, а Міністерству фінансів, яке протягом місяця передає таку звітність до Секретаріату, який у свою чергу подає її Аудитору разом із звітністю державних органів.

Також слід підкреслити, що проведення аудиторської звірки в рамках реалізації ІЗПВГ у Монголії здійснюється лише стосовно даних від найбільших компаній, прибуток яких за рік перевищує приблизно 150000 доларів США.

IV. Азербайджанська Республіка

Республіка Азербайджан висловила своє бажання приєднатися до ІЗПВГ ще у червні 2003 року. 27 вересня 2007 року на третьому засіданні Ради ІЗПВГ Азербайджан разом з іншими 15 країнами отримав статус країни-кандидата ІЗПВГ, а вже 16 лютого 2009 року – статус країни-учасника ІЗПВГ[54]. Імплементація принципів та правил ІЗПВГ в Азербайджані здійснюється у нафтогазовидобувній та гірничорудній галузях[55]. При цьому однією з особливостей реалізації ІЗПВГ у практиці Азербайджану є проведення аудиторської звірки сум платежів та надходжень від видобувних компаній два рази на рік і, відповідно, підготовка піврічного та річного звітів.

На виконання завдань ІЗПВГ в Азербайджані було проведено такі основні заходи:

1. створено Національний комітет з ІЗПВГ, до складу якого входять представники державних органів;
2. підписано тристоронній Меморандум про порозуміння з питань ІЗПВГ, сторонами якого виступають Національний комітет з ІЗПВГ (у складі представників державних установ та організацій) , неурядові організації, місцеві та іноземні видобувні компанії;
3. створено Багатосторонню групу зацікавлених осіб та підготовлено Робочий план на 2010 рік[56].

4.1. Створення Національного комітету з ІЗПВГ

Національний комітет з ІЗПВГ було створено відповідно до указу Кабінету Міністрів Республіки Азербайджан №224 від 13.11.2003 року (далі – «Указ №224»)[57]. Національний комітет з ІЗПВГ виступає представником уряду у процесах імплементації ІЗПВГ в Азербайджані і, зокрема, при проведенні аудиторської звірки. Національний комітет з ІЗПВГ є стороною тристороннього Меморандуму про порозуміння з питань ІЗПВГ.

До складу Національного комітету з ІЗПВГ входять:

• посол Азербайджану у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії;
• представник Державного комітету статистики;
• представник Міністерства з питань оподаткування;
• представник Державної нафтової компанії;
• представник Міністерства з питань економічного розвитку;
• представник Міністерства екології та природних ресурсів;
• представник Міністерства фінансів;
• представник Міністерства палива та енергетики;
• представник Міністерства закордонних справ.

Очолює Національний комітет з ІЗПВГ виконавчий директор Державного нафтового фонду (SOFAZ), позабюджетної компанії з питань управління державними активами, отриманими від реалізації контрактів між Державною нафтовою компанією та інвесторами[58].

Відповідно до частини ІІ Указу №224, основними завданнями Національного комітету з ІЗПВГ є:

• визначення змісту звітності державних органів та державних компаній, а також періоду її подання;
• проведення консолідації даних звітності, отриманої від державних органів та компаній;
• підготовка звітності (загальнодержавного звіту) на основі отриманих даних за встановленою формою та її публікація у засобах масової інформації;
• забезпечення співробітництва з іноземними видобувними компаніями тощо.

З метою забезпечення сприяння роботі Національного комітету з ІЗПВГ при Державному нафтовому фонді було створено Секретаріат у складі 2 осіб[59].

4.2. Підписання тристороннього Меморандуму про порозуміння з питань ІЗПВГ

24 листопада 2004 року між Національним комітетом з ІЗПВГ, Коаліцією за покращення прозорості у видобувних галузях (неурядові організації)[60] та нафтогазовидобувними компаніями було підписано тристоронній Меморандум про порозуміння з питань ІЗПВ (далі  - «Меморандум»).

Меморандум є виключно заявою про наміри і не створює жодних прав, обов’язків або договірних зобов’язань для жодної із сторін Меморандуму (п.12).

Меморандум містить 5 додатків:

Додаток №1 – перелік іноземних та місцевих компаній, що здійснюють видобувну діяльність у Республіці Азербайджан[61];

Додаток №2 – перелік неурядових організацій, які входять до Коаліції за покращення прозорості у видобувних галузях Республіки Азербайджан[62];

Додаток №3 – форми звітності з роз’ясненнями щодо їх заповнення (форма А: форма звітності для іноземних видобувних компаній щодо платежів, здійснених на користь уряду Республіки Азербайджан; форма В: форма звітності для місцевих видобувних компаній щодо платежів, здійснених на користь уряду Республіки Азербайджан; форма С: звіт уряду Республіки Азербайджан щодо консолідованих надходжень від видобувної промисловості);

Додаток №4 – обсяг робіт та критерії відбору аудиторської компанії;

Додаток №5 – правила процедури для Групи з відбору аудитора.

4.3. Обрання аудиторської компанії для проведення аудиторської звірки

Відповідно до п.4 Меморандуму, з метою проведення конкурсу для обрання аудиторської компанії сторони Меморандуму створюють спеціальну Групу з відбору аудитора. До складу такої Групи входять по два представники від кожної сторони Меморандуму. Крім того, сторони Меморандуму призначають також заступників для своїх представників (п.1.3 Додатку №5). За відсутності домовленості про інше, засідання Групи з відбору аудиторської компанії проводять у приміщенні Державного нафтового фонду (п.2.5 Додатку №5).

Конкурс для обрання аудиторської компанії проводиться шляхом оцінки пропозицій  аудиторських компаній відповідно до критеріїв, встановлених у п.12 Додатку №4 (якість пропозиції компанії, рівень спеціалістів компанії, пропонований період виконання робіт, пропонована сума гонорару компанії, яка оцінюється за спеціальною формулою). При цьому, відповідно до п.3 Меморандуму, аудитор повинен обиратися з числа аудиторських компаній, визнаних на міжнародному рівні.  Для підготовки звітів у 2003-2009 роках в Азербайджані залучалися такі аудиторські компанії: Deloitte, Moore Stephens та AGN MAK Azerbaijan Ltd.

За результатами оцінки пропозицій Група з відбору аудитора обирає аудиторські компанії для проведення піврічної та річної звірки сум платежів від видобувних компаній та надходжень до держави від здійснення видобувної діяльності за попередній звітній рік[63]. Відповідно до п.5(а) Меморандуму, обрана аудиторська компанія укладає з Національним комітетом з ІЗПВГ угоду про надання послуг, умови якої схвалює Група з відбору аудитора. Копія такої угоди надається всім сторонам Меморандуму.

Послуги аудиторської компанії щодо підготовки піврічного звіту оплачує Державний нафтовий фонд, а щодо підготовки річного звіту – видобувні компанії[64].

4.4. Правила проведення аудиторської звірки

Відповідно до положень Меморандуму та Додатку №4 до нього, аудиторська звірка сум платежів від видобувних компанії та сум надходжень до держави здійснюється наступним чином:

1) Національний комітет з ІЗПВГ готує консолідовану звітність за формою С [65] на основі даних про надходження платежів до державних органів і про доходи державних компаній та інших державних установ, які отримано від видобувної діяльності. Національний комітет з ІЗПВГ подає аудиторській компанії піврічну консолідовану звітність до 15 березня, а річну – до 15 серпня року, який слідує за звітним (п.1, п.5(с) Меморандуму).

2) Іноземні та місцеві видобувні компанії також подають аудиторській компанії свою піврічну звітність до 15 березня, а річну – до 15 серпня року, який слідує за звітним. Звітність компаній готується за формами А та В (п.1, п.5(с) Меморандуму).

Відповідно до форм звітності, видобувні компанії повинні подати інформацію про сплачені на користь держави суми:

• податку за право розробки родовищ;
• податку на прибуток;
• інших податків (за винятком, податку з доходів працівників, податків до фонду соціального захисту, податків на репатріацію);
• дивідендів;
• бонусів (наприклад, за відкриття додаткових покладів мінеральних ресурсів);
• ліцензійних та концесійних платежів;
• інших платежів (наприклад, за транзит сирої нафти та природного газу через територію Азербайджану).

3) Аудиторська компанія направляє Національному комітету з ІЗПВГ копії звітності іноземних та місцевих видобувних компаній, але лише після отримання звітності самого Національного комітету з ІЗПВГ (п.5(d) Меморандуму).

4) Аудиторська компанія звіряє суми платежів та надходжень, вказані у звітності, та з’ясовує наявність розбіжностей між сумами звітності Національного комітету з ІЗПВЗ і видобувних компаній (п.5 (е) Меморандуму, п.5 Додатку №4).

5) Аудиторська компанія проводить обговорення своїх попередніх висновків на спільній зустрічі з представниками Національного комітету з ІЗПВГ та видобувних компаній. Такі зустрічі проводяться протягом 10 робочих днів після закінчення кінцевого терміну подання звітності (п.6 Додатку №4).

6) У випадку виявлення аудиторською компанією розбіжностей у сумах звітності Національний комітет з ІЗПВГ надає їй детальну інформацію щодо консолідованої звітності із загальною сумою та розбивкою по компаніям. Якщо цього недостатньо, то аудиторська компанія звертається до державних установ, які звітували, з проханням надати підтверджуючі документи щодо заявлених сум (пп.7-8 Додатку№4).

7) Аудиторська компанія готує консолідований звіт (Незалежний Фінансовий Звіт)[66] та подає його всім сторонам Меморандуму протягом 30 днів з моменту закінчення кінцевого терміну подачі звітності, за умови з’ясування всіх суттєвих розбіжностей (п.5(f) Меморандуму, п.10 Додатку №4).

8) Сторони Меморандуму розробляють, погоджують та публікують спільний прес-реліз щодо звітності Національного комітету з ІЗПВГ (загальнодержавного звіту) та звіту аудиторської компанії (Незалежного Фінансового Звіту) (п.5 (g) Меморандуму).

4.5. Конфіденційність інформації щодо платежів видобувних компаній

Законодавство Азербайджану не містить прямого обов’язку видобувних компаній готувати та подавати аудиторській компанії звітність щодо сум платежів, сплачених на користь держави[67]. Положення угод про розподіл продукції, які укладаються між видобувними компаніями та Азербайджаном, носять конфіденційний характер, що могло би створити перешкоди для реалізації ІЗПВГ. Для уникнення цього Державний нафтовий фонд 18 листопада 2004 року підготував повідомлення №01-44/832 для видобувних компаній, у якому зазначалося, що:

«Розкриття інформації про платежі становить частину імплементації ІЗПВГ…і це не суперечить положенням про конфіденційність угод, укладених між Вашою компанією або Спільним Підприємством та Республікою Азербайджан».

Разом з тим, імплементація ІЗПВГ в Азербайджані відбувається за умов збереження конфіденційності інформації щодо платежів видобувних компаній. Зокрема:

1. Національний комітет з ІЗПВГ готує та подає аудитору консолідований звіт, який демонструє загальні суми надходжень і не містить розбивки по кожній видобувній компанії;
2. Аудиторська компанія готує та публікує консолідований звіт за результатами звірки звітності Національного комітету з ІЗПВГ та видобувних компаній (без розбивки по кожній видобувній компанії);
3. Відповідно до п.5(h) Меморандуму, аудиторська компанія та Національний комітет з ІЗПВГ захищають конфіденційність звітності, поданої іноземними та місцевими компаніями, і не розголошують їх дані ні сторонам Меморандуму, ні третім сторонам або громадськості.

4.6. Проведення процесу валідації

Меморандум не містить правил обрання Валідатора та правил проведення валідації. Відповідно до Звіту за результатами валідації ІЗПВГ в Республіці Азербайджан, процесом обрання першого Валідатора в Азербайджані керував так званий Комітет з управління валідацією[68], до складу якого входили по 3 представники від кожної сторони Меморандуму[69]. Такий Комітет з управління валідацією провів відбір Валідатора шляхом оцінки пропозицій від компаній, акредитованих при Раді ІЗПВГ[70].

Звіту за результатами валідації ІЗПВГ в Республіці Азербайджан, підготовлений компанією Coffey International Development у співпраці з компаніями IPAN (International Petroleum Associates Norway) та PKF Accountants &business advisers, було оприлюднено у лютому 2009 року. Загалом, висновки, зроблені Валідатором за результатами підготовки звіту, були позитивними, і 16 лютого 2009 року за рішенням Ради ІЗПВГ Азербайджан отримав статус країни-учасниці ІЗПВГ[71]. Повторний процес валідації в Азербайджані повинен бути проведений через 5 років, до 15 лютого 2014 року[72].

Водночас, аналіз Звіту Валідатора дає підстави виділити такі основні недоліки у процесі реалізації ІЗПВГ в Азербайджані станом на 2009 рік:

1. Відсутність Робочого плану. Хоча Меморандум містить основні правила щодо імплементації ІЗПВГ в Азербайджані, проте його положення не створюють для його сторін жодних обов’язків, оскільки Меморандум не має зобов’язуючого характеру[73].
2. Відсутність постійно діючої Багатосторонньої групи зацікавлених осіб. Механізми, встановлені у Меморандумі, фактично передбачають проведення зустрічей між сторонами Меморандуму (урядом, неурядовими організаціями, видобувними компаніями) лише під час проведення аудиторської звірки грошових потоків.
3. Підготовка та публікація аудиторською компанією консолідованого звіту.

Висновки: Азербайджан є першою країною, яка за результатами успішного процесу імплементації ІЗПВГ у нафтогазовидобувній та гірничорудній сферах отримала статус учасника ІЗПВГ.

На виконання завдань ІЗПВГ та з метою імплементації її принципів в Азербайджані між представниками держави, неурядових організацій та видобувних компаній було підписано Меморандум про порозуміння з питань ІЗПВГ, який є політичним документом і не створює для його сторін жодних юридичних прав та обов’язків. Проте незважаючи на юридично необов’язковий характер Меморандуму, його положення є основним документом, на основі якого здійснюється реалізація ІЗПВГ в Азербайджані. У загальному доступі відсутня інформація про прийняття Азербайджаном спеціальних нормативно-правових актів з метою забезпечення реалізації ІЗПВГ.

Участь видобувних компаній у процесах імплементації ІЗПВГ в Азербайджані є добровільною. Законодавство Азербайджану не встановлює для таких компаній юридичного обов’язку дотримуватися принципів ІЗПВГ та подавати звітність щодо сум платежів від видобувної діяльності, сплачених на користь держави.

Подання видобувними компаніями звітності аудитору не вважається порушенням положень про конфіденційність, які містяться в їх контрактах з державою (зокрема, угодах про розподіл продукції). Відповідне роз’яснення з цього приводу було підготовлено Державним нафтовим фондом та направлено видобувним компаніям.

Разом з тим, варто зазначити, що уряд направляє аудитору консолідовану звітність про суми надходжень до бюджету без розбивки інформації по окремим видобувним компаніям, і аудитор також готує та публікує консолідований звіт. При цьому у Меморандумі прямо встановлено, що аудиторська компанія та Національний комітет з ІЗПВГ захищають конфіденційність звітності, поданої іноземними та місцевими компаніями, і не розголошують їх дані ні сторонам Меморандуму, ні третім сторонам або громадськості.

Примітки і посилання

1. Король Норвегії номінально є носієм виконавчої влади, функції якої на практиці здійснює так звана Королівська (або Державна) Рада, яку очолює Прем’єр-міністр Норвегії.
2. За інформацією Міністерства палива та енергетики Норвегії http://www.npd.no/global/engelsk/3%20-%20publications/facts/facts2009/chapters/kap8.pdf
3. Проект робочого плану Норвегії щодо імплементації ІЗПВГ (2008-2009)
4. http://eiti.org/Norway
5. Відповідно до ст.10 Розпорядження, Міністерство палива та енергетики Норвегії може надавати відстрочення вказаних граничних строків.
6. Звіт Адміністратора (Аудитора) за 2008 рік «Ініціатива щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях. Звірка грошових потоків від нафтогазової промисловості у Норвегії», http://www.regjeringen.no/upload/OED/Rapporter/2010-0121%20EITI% 20rapport%20engelsk.pdf
7. Згідно зі ст.2 Розпорядження у його положеннях використовуються терміни Акта Норвегії про нафтогазову діяльність №74 від 26.11.1996. Відповідно до пункту 1-6 «j» вказаного Акта, ліцензіатом є фізична особа або юридична компанія, або декілька таких осіб чи компаній, які отримали ліцензію відповідно до цього Акта або попереднього законодавства на здійснення діяльності у сфері розвідки, видобування, транспортування або використання нафти та газу. Враховуючи, що процес імплементації ІЗПВГ у Норвегії стосується лише сфери видобування нафти та газу, то можна зробити висновок, що обов’язок подання звітності у даному контексті стосується лише тих компаній, які отримали ліцензії на здійснення діяльності у сфері видобування нафти та газу.
8. http://www.npd.no/global/engelsk/3%20-%20publications/facts/facts2009/chapters/kap8.pdf
9. Звіт Адміністратора (Аудитора) за 2008 рік «Ініціатива щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях. Звірка грошових потоків від нафтогазової промисловості у Норвегії», http://www.regjeringen.no/upload/OED/Rapporter/2010-0121%20EITI% 20rapport%20engelsk.pdf
10. Лист №08/01064-56 лише норвезькою мовою представлено в якості Додатка №11 до Звіту Адміністратора (Аудитора) за 2008 рік «Ініціатива щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях. Звірка грошових потоків від нафтогазової промисловості у Норвегії», http://www.regjeringen.no/upload/OED/Rapporter/2010-0121%20EITI% 20rapport%20engelsk.pdf
11. Там само.
12. Форми звітності (лише норвезькою мовою) та роз’яснення Адміністратора (Аудитора) щодо їх заповнення (норвезькою та англійською мовами) розміщено на офіційному сайті Міністерства палива та енергетики Норвегії, http://www.regjeringen.no/nb/dep/oed/tema/teknologi-og-internasjonalisering-innen-/eiti.html?id=449172
13. Звіт Адміністратора (Аудитора) за 2008 рік «Ініціатива щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях. Звірка грошових потоків від нафтогазової промисловості у Норвегії», стор.28 http://www.regjeringen.no/upload/OED/Rapporter/2010-0121%20EITI% 20rapport%20engelsk.pdf
14. Слід зазначити, що за загальними правилами ІЗПВГ щодо проведення валідації, перевірка країни повинна проводитися не рідше одно разу на два роки. Разом з тим, такі правила можуть корегуватися в залежності від особливостей успішності.
15. Правила ИПДО, в том числе Руководство по валидации по состоянию на 20.04.2009 г. http://eiti.org/files/2009-04-20%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%98%D0%9F%D0%94% D0%9E.pdf
16. http://eiti.org/Norway
17. Міжвідомча робоча група створена наказом Міністра енергетики і мінеральних ресурсів Республіки Казахстан від 14 квітня 2005 року № 110.
18. Звіт по валідації для НРЗС 2010 року (квітень 2010 року). http://www.eiti.kz/ru/documents/Valid/
19. Інформація зі Звіту по валідаціїї для НРЗС 2010 року. http://www.eiti.kz/ru/documents/Valid/
20. У зазначені закони було внесено ряд інших змін, що прямо не впливають на реалізацію ІЗПВГ.
21. Інформація стосовно конкретних внесених змін в режимі загального доступу відсутня.
22. п. 4 Робочого плану на 2009 рік.
23. Слід звернути увагу на існування певних неузгодженостей стосовно суб’єктів подання звітності від Уряду. Так, відповідно до п. 2 Меморандуму, звітність Уряду включає консолідовану інформацію щодо отриманих платежів від всіх видобувних компаній, які звітують. Консолідовану звітність про надходження в бюджет коштів для подачі аудиторській компанії готує Міжвідомча Робоча група і подає її аудиторській компанії. Натомість, згідно з п.2 Інструкції по заповненню Звіту по податках і інших обов'язкових платежів до бюджету від організацій нафтогазового та гірничорудного секторів Республіки Казахстан за 2008 фінансовий рік, уповноваженими на підготовку звітності про надходження до бюджету є виконавчі органи Міністерства фінансів Казахстану. Виходячи зі Звіту аудиторської компанії за 2008 рік, від уповноваженого органу звітність надавали: Податковий комітет Міністерства фінансів Казахстану (названий у звіті аудиторської компанії «Уповноваженим органом»), Митний Комітет Міністерства фінансів Казахстану (далі - Митний комітет), Комітет Казначейства Міністерства фінансів Казахстану (далі - Казначейство).Уповноважений орган надав звітність по компаніям, отриману від територіальних органів по податкам та іншим обов'язковим платежам до бюджету, які знаходяться в компетенції податкових органів, та звірену з даними Казначейства. Митний комітет надав дані по митних платежах і податках, отримані від територіальних митних органів і звірені з даними Казначейства. Казначейство надало інформацію по податках і інших обов'язкових платежах до бюджету, сплаченим в іноземній валюті, за умовами контрактів, укладених з Урядом Казахстану щодо користування надрами.
24. Інформація щодо конкретних внесених змін, які вплинули на порядок обрання аудитора, в режимі загального доступу відсутня.
25. За інформацією зі Звіту по звірці даних про податки та інші обов’язкові платежі до бюджету, наданих видобувними компаніями і Міністерством фінансів Республіки Казахстан (Уповноважений орган) за 2008 рік в рамках Республіканської програми «Реалізація ІЗПВГ».
26. Форми звітності за 2009 та 2010 роки поки не опубліковані.
27. Відповідно до п/п е) п.6 Меморандуму, звіт аудиторської компанії направляється Сторонам протягом 60 днів  після строку подачі всіх звітів аудиторській компанії при умові, що всі заходи, передбачені в Додатку 5 до Меморандуму здійснено для вирішення будь-яких розбіжностей.
28. Враховуючи загальні правила з проведення валідації ІЗПВГ, валідатор повинен обиратись багатосторонньою групою зацікавлених осіб, якою у Казахстані є НРЗС. Проте, виходячи з загальнодоступної інформації щодо реалізації ІЗПВГ у Казахстані, неможливо встановити, хто проводив процедури обрання Валідатора.
29. http://www.eiti.kz/ru/documents/Valid/
30. Інформація про завершення процесу валідації в Казахстані та про зміну статусу Казахстану відсутня.
31. http://en.wikipedia.org/wiki/Mongolia, Звіт Валідатора - http://eiti.org/files/Mongolia%20Final%20Validation%20Report.pdf
32. Відповідно до загальних правил ІЗПВГ, надання статусу «країна-кандидат», близької до статусу «країна-учасник» ІЗПВГ» застосовується у випадках, коли Рада ІЗПВГ вважає, що країна-кандидат не лише досягла суттєвого прогресу, але може найближчим часом набути статусу «країни-учасника».
33. Звіт Валідатора - http://eiti.org/files/Mongolia%20Final%20Validation%20Report.pdf, http://eitimongolia.mn/index.php?&langid=2#/index.php?dazo=page&pageid=84
34. Звіт Валідатора - http://eiti.org/files/Mongolia%20Final%20Validation%20Report.pdf
35. http://eitimongolia.mn/?dazo=page&pageid=88
36. Закон Монголії «Про корисні копалини» - http://eitimongolia.mn/modules/download/files/amtuhai_huuli_eng.pdf
37. Компанія, що отримала ліцензію на здійснення видобувної діяльності.
38. http://eitimongolia.mn/?dazo=catnews&catid=30#/?dazo=news&newsid=18, Звіт Валідатора - http://eiti.org/files/Mongolia%20Final%20Validation%20Report.pdf
39. Такі фонди формуються відповідно до пунктів 38.1, 39.1.9 Закону Монголії «Про корисні копалини»
40. Текст міститься у Додатку F до Звіту Валідатора - http://eiti.org/files/Mongolia%20Final%20Validation%20Report.pdf
41. Звіт Валідатора - http://eiti.org/files/Mongolia%20Final%20Validation%20Report.pdf
42. http://eitimongolia.mn/modules/news/files/Mongolia%20EITI%20Strategy%202010%202014%20.pdf
43. Див., наприклад, Аудиторський Звіт за 2007 рік. http://eitimongolia.mn/modules/download/files/20091217-182620_file.pdf
44. http://eitimongolia.mn
45. Інформація щодо процедури обрання аудитора у загальному доступі відсутня.
46. Аудиторський Звіт за 2007 рік. http://eitimongolia.mn/modules/download/files/20091217-182620_file.pdf
47. Приблизно 150 000 доларів США. Звіт Валідатора -  http://eiti.org/files/Mongolia%20Final%20Validation%20Report.pdf
48. Аудиторський Звіт за 2006 рік. http://eitimongolia.mn/modules/download/files/20080218-042734_file.pdf
49. Аудиторський Звіт за 2007 рік. http://eitimongolia.mn/modules/download/files/20091217-182620_file.pdf
50. Звіт Валідатора. http://eiti.org/files/Mongolia%20Final%20Validation%20Report.pdf
51. Згідно із Додатком № 3 до Політики ІЗПВГ, надання статусу «близький до статусу «країна-учасник» ІЗПВГ» застосовується у випадках, коли Правління ІЗПВГ вважає, що країна-кандидат не лише досягла суттєвого прогресу, але й може, на достатніх підставах, у найближчий час набути статусу «країни-учасника».
52. http://eiti.org/files/2010-05-26%20Final%20Minutes%20of%20the%2012th%20Board%20Meeting.pdf
53. Звіт Валідатора. http://eiti.org/files/Mongolia%20Final%20Validation%20Report.pdf
54. Азербайджан є першою країною, яка отримала статус країни-учасника ІЗПВГ. Крім Азербайджану цей статус було надано Ліберії та Східному Тімору.
55. Варто зазначити, що тристоронній Меморандум про порозуміння з питань ІЗПВГ від 24.11.2004 року було підписано з боку лише нафтогазовидобувних компаній. Разом з тим, форми звітності, які є додатком до цього Меморандуму і які заповнюють видобувні компанії, адресовані не лише нафтогазовидобувним компаніям, але також компаніям, задіяним у гірничорудній галузі.
56. Азербайджан приєднався до ІЗПВГ у 2003 році, коли ще не було розроблено такого оціночного індикатора валідації процесів ІЗПВГ в конкретній країні як наявність робочого плану. Тому відповідно до рішення Ради ІЗПВГ від 11.04.2008 року, відсутність робочого плану в Азербайджані на момент проведення валідації не повинна бути перешкодою для проведення оцінки його прогресу в імплементації ІЗПВГ. Після завершення  валідації та присвоєння Азербайджану статусу країни-учасника ІЗПВГ в Азербайджані було створено Багатосторонню групу (у складі представників уряду, неурядових організацій та іноземних і місцевих компаній), яка у свою чергу прийняла Робочий план на 2010 рік http://www.oilfund.az/eiti/en/news/105
57. Указ Кабінету Міністрів Республіки Азербайджан №224 від 13.11.2003 року http://www.oilfund.az/eiti/en/doc/4
58. Статут Державного нафтового фонду Республіки Азербайджан, затверджений Указом Президента Республіки Азербайджан №434 від 29.12.200 року http://www.oilfund.az/en/content/25/154
59. Звіт за результатами валідації ІЗПВГ в Республіці Азербайджан, стор.6 http://eiti.org/files/Azerbaijan%20EITI%20Validation%20Report.pdf
60. Коаліція за покращення прозорості у видобувних галузях є коаліцією неурядових організацій, створеною у травні 2004 року з метою забезпечення громадського контролю за надходженнями від здійснення видобувної діяльності в Азербайджані.
61. Першопочатково Меморандум підписали 21 нафтогазовидобувна компанія. Пізніше до Меморандуму приєдналося ще 8 компаній. Відповідно до Звіту за результатами валідації ІЗПВГ в Республіці Азербайджан (стор.5), всі нафтогазовидобувні компанії, які працюють в Азербайджані, приєдналися до Меморандуму.
62. За даними Звіту за результатами валідації ІЗПВГ в Республіці Азербайджан, на момент його написання 115 неурядових організацій та 15 індивідуальних представників громадськості приєдналися до Меморандуму (стор.5).
63. У Меморандумі та додатках відсутнє правило про те, що піврічний та річний звіт за певний рік повинна готувати одна  аудиторська компанія. Аналіз звітів аудиторських компаній за 2003-2009 роки показує, що на практиці два звіти за один рік може готувати одна аудиторська компанія (2004, 2007, 2009 роки) або дві різні компанії (2005, 2006, 2008 роки). У свою чергу це дає підстави зробити висновок, що процедури з обрання аудиторської компанії проводяться двічі на рік: для підготовки піврічного та річного звіту.
64. Звіт за результатами валідації ІЗПВГ в Республіці Азербайджан, стор.4 http://eiti.org/files/Azerbaijan%20EITI%20Validation%20Report.pdf
65. Така консолідована звітність містить лише загальні суми надходжень (у натуральній формі у тонах та у грошовій формі) від іноземних та місцевих компаній від видобування (і) нафти, (іі) газу, (ііі) основних металів. (iv) дорогоцінних металів.  Така звітність не містить розбивки даних по кожній компанії.
66. Такий звіт не містить детальної інформації по кожній окремій видобувній компанії.
67. Це підтверджується також у Звіті за результатами валідації ІЗПВГ в Республіці Азербайджан, стор.15 http://eiti.org/files/Azerbaijan%20EITI%20Validation%20Report.pdf
68. Зустрічається також назва – Робоча група з валідації. Див. Інформаційний бюлетень до коаліції за покращення прозорості у видобувних галузях Республіки Азербайджан №18, стор.4  http://www.eiti-az.org/ts_gen/eng/bulet/bulleten18_eng.pdf
69. Звіт за результатами валідації ІЗПВГ в Республіці Азербайджан, стор.8 http://eiti.org/files/Azerbaijan%20EITI%20Validation%20Report.pdf
70. Інформаційний бюлетень до коаліції за покращення прозорості у видобувних галузях Республіки Азербайджан №18, стор.4  http://www.eiti-az.org/ts_gen/eng/bulet/bulleten18_eng.pdf
71. Протокол 7-го засідання Ради ІЗПВГ від 16 лютого 2009 року http://eiti.org/files/Russian%20Minutes%20of%20the%207th%20EITI%20Board%20Meeting%20amended%5B1%5D.pdf
72. Разом з тим, Рада ІЗПВГ постановила, що зацікавлені сторони можуть просити про проведення нової оцінки у будь-який час протягом цих 5 років.
73. Після завершення валідації в Азербайджані було прийнято Робочий план на 2010 рік http://www.oilfund.az/eiti/en/news/105