Глобалізм і його складова – формування регіональних об’єднань становлять характерну рису нинішнього етапу міжнародних відносин. Функціонально і глобалізм, і регіоналізм покликані зробити світовий розвиток більш передбачуваним, керованим і прогнозованим. Специфіка реалізації цієї мети у кожному конкретному випадку визначається складом засновників, мірою єдності розуміння комплексу завдань в рамках реалізації основної мети, ресурсами, системністю і послідовністю роботи об’єднання в цілому і його складових зокрема.

Пакт Стабільності для Південно-Східної Європи є однією із організацій, створення і функціонування якої вписується у визначену вище парадигму.

Гостре етнополітичне протистояння на Балканах змусило провідні держави світу шукати шляхи розв’язання цієї кризи. Вирішення цього завдання йшло шляхом переорієнтації роботи існуючих міжнародних інституцій і створення нових. Першим кроком у цьому напрямку стало створення у 1989 році Центральноєвропейської ініціативи-міжурядового форуму для політичного, економічного та культурного співробітництва. Частково аналогічне завдання покликана виконувати створена у 1992 році ОЧЕС, в яку запрошувались не тільки чорноморські, але й балканські країни. У 1996 році цій проблемі підпорядковується американський проект «Ініціатива із співробітництва у Південно-Східній Європі». 10 червня 1999 року міністрами закордонних справ Європейського Союзу, США, РФ, Європейської комісії, міністрами закордонних справ Албанії, Боснії і Герцеговини, Болгарії, Хорватії, Угорщини, Румунії, Македонії, Туреччини, діючим головою ОБСЄ, головою Ради Європи, а також міністрами закордонних справ Канади, Японії, представниками ООН, НАТО, ЗЄС, МВФ, Всесвітнього Банку, Європейського інвестиційного банку, Європейського банку реконструкції та розвитку було підписано Пакт Стабільності для Південно-Східної Європи (ПСПСЄ).

Нова організація була покликана сприяти зняттю протиріч на Балканах і недопущенню повторення регіональних криз, подібних косовській. За задумом організаторів, створення цієї організації мало стати своєрідним повторенням ініційованого США після другої світової війни Плану Маршалла. Головна мета створення організації полягала в тому, щоб стабілізувати етнічну і соціально-політичну ситуацію в регіоні, сприяти його економічному росту та інтегрувати даний регіон у європейську трансатлантичну спільноту. Пакт визнавав за НАТО провідну роль у сфері безпеки, а за ОБСЄ – у сфері демократії.

Пактом стабільності створено «регіональний круглий стіл» для координації «робочих круглих столів» з питань демократії і прав людини, економічної відбудови, розвитку і співробітництва, а також з питань безпеки.

Співробітництво країн Південно-Східної Європи в рамках пакту опиралось на багатовекторну структуру, покликану сприяти розв’язанню специфічних проблеми регіону. Головними сферами співробітництва є енергетика, транспорт, боротьба із організованою злочинністю, наука, а також співробітництво торгових палат, неурядових організацій, науковців, співробітництво між місцевими органами влади.

У 2001 році було висунуто ініціативу «Електронна Південно-Східна Європа», яка повинна стати головним інструментом регіонального співробітництва у сфері інформаційно-комунікативних технологій. До цієї ініціативи залучені такі держави: Албанія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Сербія, Македонія, Молдова, Чорногорія.

Успішна робота Пакту стабільності сприяла тому, що у 2006 році було підписано угоду про вільну торгівлю для Центральної Європи. Метою угоди стало створення на Балканах зони вільної торгівлі. У лютому 2008 року функції ПСПСЄ передано Раді Регіонального Співробітництва для Південно-Східної Європи (РРСПСЄ), як організації правонаступнику. Фактично створення РССПСЄ означало, що США, ЄС і підпорядковані їм організації дійшли висновку, що основні завдання – урегулювання конфлікту та сприяння євроінтеграційним процесам виконано, країни-учасниці відтепер мають можливість самотужки розробляти необхідні проекти і вирішувати питання їх фінансування. На практиці це означало зміщення акцентів у політиці США та ЄС щодо країн даного регіону.

Разом з цим проблемами регіону опікувалась сформована у 2000 році серія програм «Ініціатива НАТО для Південно-Східної Європи», покликана розвивати регіональне співробітництво і стабільність на Балканах. Виходячи з того, що між державами можуть виникнути протиріччя і суперечки, щодо спільного використання ресурсів, які несуть в собі загрозу конфліктів, НАТО з групою міжнародних організацій у 2003 році прийняли рішення встановити контроль над такими процесами, сприяти неконфліктному використанню ресурсів та співробітництву у сфері екології. Згодом було підписано меморандум про взаєморозуміння і продовження Ініціативи у сфері охорони навколишнього середовища і безпеки ще на три роки до 31 грудня 2012 року. До числа проблем, що підлягають регулюванню в рамках програм відносяться:

• доступ до природних ресурсів,
• транскордонне переміщення небезпечних матеріалів,
• транскордонне забруднення і вимушена міграція викликана недостачею води, недостатнім доступом до земельних ресурсів.

Продовження діяльності Ініціативи базується на перегляді структури секретаріату, яка створює допоміжні можливості для здійснення директив Правління щодо відносин з донорами, координації регіональних програм, контролю регіональних груп і груп створених країнами. У цілому слід визнати, що Ініціатива НАТО для Південно-Східної Європи є своєрідним засобом контролю та управління процесами у сфері використання ресурсної бази і забезпечення  екологічної безпеки.

Взаємодія сусідів України з ПСПСЄ

Румунія

Румунія напротязі усього існування ПСПСЄ була активним її членом. Вона брала участь у роботі організації як на найвищому рівні, так і на рівні робочих столів. Головний вектор державної політики у рамках організації направлявся на реалізацію економічних проектів та створення сприятливих умов для включення Румунії до складу НАТО і Європейського Союзу.

В рамках ПСПСЄ Румунія намагалась реалізувати свої економічні інтереси перш за все шляхом активізації діяльності по відновленню судноплавства по річці Дунай. Активна робота у цьому напрямку румунської дипломатії підтримана іншими країнами-учасницями ПСПСЄ призвела до того, що були прийняті міжнародні угоди щодо відновлення судноплавства по Дунаю. В рамках реалізації програми відновлення судноплавства по Дунаю Румунії була надана фінансова та технічна допомога у будівництві мосту через річку Дунай. Окрім цього ЄС всіляко сприяв Румунії у розбудові каналів у нижній течії Дунаю.

Румунська сторона уміло використала активізацію боротьби із міжнародним тероризмом для посилення своїх позицій в рамках ПСПСЄ і активного зближення зі Сполученими Штатами Америки та ЄС. Особливо чітко це проявило себе на конференції у Брюсселі, яка відбулась у лютому 2007 року. Румунія не тільки заявила про готовність активно діяти в антитерористичному руслі, але й прийняла рішення направити свій військовий контингент до Афганістану.

Участь у ПСПСЄ правлячі кола Румунії розглядали як механізм посилення воєнного співробітництва та її інтеграцію у євроатлантичні структури. Як відомо, ще з початком косовського конфлікту Румунія підтримала дії НАТО у Югославії. Пізніше румунська армія долучалась до операцій з підтримки миру в Албанії, Косово, Боснії і Македонії. Поряд з цими кроками, у сфері безпеки здійснювались заходи, які приближали країну до НАТО. Була розроблена нова концепція і доктрина щодо організації, розвитку навчання та використання Збройних Сил Румунії. Була реорганізована система переходу з мирного на воєнний час. Значна робота була здійснена щодо реалізації програми чисельного скорочення збройних сил, реорганізації та покращення матеріально-технічного їх забезпечення. Особлива увага приділялась посиленню мобільності армії, формуванню модульних систем, оснащенню ЗС Румунії цифровою технікою, посиленню керованості військ, підняттю рівня підготовки офіцерського та сержантського складу. Активізувалась спільна робота з воєнною організацією НАТО. У підготовчий до вступу період щорічно проводилось більше 300 спільних заходів, в тому числі 25 спільних навчань. 21 листопада 2002 року було прийнято рішення запросити Румунію в НАТО.

Румунія вважає НАТО важливим фактором контролю ситуації і забезпечення миру у Південно-Східній Європі – регіону, який є складовою південного напрямку як зони, звідки йдуть найбільші загрози – тероризм, організована злочинність, наркоманія.

Водночас, необхідно відмітити, що інтеграція Румунії у європейські структури використовується окремими політичними силами країни не у відповідності до принципів ЄС і ООН. Звертає на себе увагу посилена видача румунських паспортів у Молдавії та прикордонних районах України, розширення так званих гуманітарних проектів, де проглядається бажання сформувати у окремих груп населення проромунську орієнтацію. Зростають реваншистські настрої щодо відновлення «Великої Румунії» за рахунок перегляду кордонів із сусідніми державами.

Спроби реалізувати на практиці доктрину поновлення великої Румунії небезпечні, оскільки вони можуть серйозно дестабілізувати ситуацію у прикордонних районах і загострити міждержавні відносини, посіяти хаос, конфлікти і кровопролиття.

Республіка Молдова

Республіка Молдова (РМ) не була засновником ПСПСЄ і тому набувала членства по мірі усвідомлення можливостей реалізації своїх національних інтересів в рамках цієї регіональної організації. У 2001 році Молдова після двох років дипломатичних зусиль, стала членом організації. Уряд Молдови розглядає включення її у Пакт Стабільності як важливий дипломатичний крок, який має сприяти соціально-економічному зростанню країни і забезпеченню повної інтеграції у Європейський Союз.

Відомо, що в рамках ПСПСЄ здійснюється більше 200 проектів через Quick Start Package (QSP), на які виділяється біля 2,4 млрд. доларів. Головна частина направляється на реконструкцію, в тому числі 1,3 млрд. доларів на розвиток інфраструктури.

Економічний аспект роботи організації надзвичайно важливий для Республіки Молдова. Однак керівництво країни намагається перш за все через діяльність у даній організації просунути вперед перспективу її членства у ЄС. У цьому контексті позитивно сприйнято ініціативу ЄС підтримати прагнення країн регіону ініціюванням процесу Стабілізації і Приєднання.

Підписання РМ і ЄС Угоди про Стабілізацію і Приєднання має низку прямих і непрямих позитивних наслідків таких як: ясна перспектива вступу до ЄС, більш масштабна політична і фінансова підтримка з боку ЄС, надання пільгового режиму і підтримка на відносно високому рівні імпортного мита на товари із країн ЄС, з метою захисту внутрішнього ринку, прискорення переговорного процесу у сфері створення Зони вільного обміну.

У сфері безпеки Кишиневу надається підтримка із скорочення загроз «м’якої безпеки» (“soft-security”) – посилення східних кордонів, боротьба з корупцією і організованою злочинністю, торгівлею людьми і таке інше.

Україна

Україна не є учасником ПСПСЄ. Свою участь у цій організації вона задекларувала у якості спостерігача. Українська делегація взяла участь у заключній зустрічі Регіонального столу ПСПСЄ (28.02.2008 року), який у відповідності з декларацією засідання був перетворений у Раду Регіонального Співробітництва для Південно-Східної Європи. На цьому форумі представник України заступник Міністра закордонних справ України, координатор з питань співробітництва України з ПСПСЄ Андрій Веселовський високо оцінив роботу організації, відмітивши участь нашої держави у таких міжнародних форумах як ОЧЕС, ГУАМ та Дунайське співробітництво. Заявлено, що Україна і в подальшому братиме активну участь у роботі міжнародних організацій. Проте на саміті «Процес співробітництва в Південно-Східній Європі» за участю глав держав, який проходив у червні 2010 року у Стамбулі Україна участі не брала.

Україна більш активно співпрацювала в даній організації у рамках Ради міністрів оборони країн ПСЄ. Рада міністрів оборони країн ПСЄ діє з часу утворення ПСПСЄ. Засідання Ради проводяться щорічно. Україна прийнята у до складу Ради міністрів оборони країн ПСЄ 6 грудня 2005 року.

В рамках воєнного співробітництва 9 грудня 2005 року Міністром оборони України підписано угоду з багатонаціональними силами країн ПСЄ про транспортування контингенту та майна бригади SEEBRIG в Афганістан і в зворотному напрямку у січні-серпні 2006 року літаками ІЛ-76 державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія». У підсумку бригада виконувала завдання у складі контингенту НАТО з лютого по серпень 2006 року.

26 січня 2007 року Президент України підписав указ N47/2007 «Про відправку миротворчого персоналу України для участі в операції міжнародних сил сприяння безпеці в Ісламській республіці Афганістан» загальною чисельністю до десяти чоловік.

22 жовтня 2007 року у Києві відбулося засідання Ради міністрів оборони Південно-Східної Європи за участю міністра оборони США Р. Гейтса. Після завершення засідання, міністр оборони України заявив, що Україна приєдналась до угоди про спільні миротворчі сили.

У жовтні 2008 року під час засідання Ради міністрів оборони ПСЄ у м. Охрід (Македонія) прийнято спільну заяву про включення України у 2009 році до складу Багатонаціональних миротворчих сил ПСЄ. Проте до нинішнього часу Україна не приєдналась до цього проекту.

У порівнянні із своїми сусідами результати діяльності української сторони в ПСПСЄ виглядають досить скромними. Проте сьогодні це не є визначальним, оскільки мета як вона була сформульована США і ЄС досягнута і подальше фінансування проектів перекладено на самих учасників. Водночас потребує посилення участі, динаміки і оперативності в роботі українських представників в інших регіональних торгово-економічних, науково-технічних і культурних інституціях і проектах Південно-Східної Європи

Висновки

1. Пакт Стабільності для Південно-Східної Європи створено з метою стабілізації етнополітичної ситуації в регіоні, сприяння соціально-економічному розвитку й інтеграції у європейські воєнно-політичні структури. В реалізації проектів ПСПСЄ опирався на фінансову підтримку ЄС і міжнародних фінансових організацій.
2. Ініціатива НАТО для Південно-Східної Європи – проект ЄС у сфері безпеки, в рамках якого реалізуються завдання контролю використання ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, недопущення конфліктів між країнами регіону.
3. Рівень участі Румунії та Молдови в роботі ПСПСЄ та Ініціативи НАТО для Південно-Східної Європи визначений їх місцем у євроінтеграційних процесах. Дотримуючись чіткої орієнтації на членство в ЄС і НАТО, Румунія знаходилась на пріоритетних позиціях у реалізації конкретних проектів в рамках регіональної організації. Разом з цим, набуття членства у НАТО та ЄС використовується окремими політичними силами цієї країни для культивації реваншизму з метою поновлення Румунії в довоєнних кордонах.
4. Молдова використовує свою участь в організації для посилення економічної, правової та культурної складові співпраці як підґрунтя вступу до ЄС. Проте з послабленням уваги до розробки проектів і їх фінансування в рамках ПСПСЄ з боку США і ЄС, реалізувати ці завдання буде складно.
5. Україна в ПСПСЄ працювала як асоційований член без чітко визначеного курсу на інтеграцію у євроатлантичні структури. Цим пояснюються обмежені можливості участі її у реалізації економічних проектів на власній території. Обмеженими є також результати співробітництва у воєнній сфері. Етап найсприятливіших умов щодо реалізацій національних економічних проектів в рамках ПСПСЄ пройдено. В таких умовах статус спостерігача у подальшій роботі України в рамках РРСПСЄ є найбільш прийнятним.
6. Практика показує, що оптимізація роботи в тій чи іншій організації базується на отриманні якомога повнішої інформації щодо її діяльності та перспектив, аналізу цієї інформації, своєчасному прийняттю рішень та їх реалізації на практиці. Саме в такому алгоритмі повинна працювати Україна. Тоді прийде успіх.

Джерела інформації

1. Петр Искендеров Балканы: прошлое настоящее, будущее. http://www.perspektivy.info/rus/desk/balkany_proshloje_nastojashheje_i_budushheje_201
2. Пакт стабильности для Юго-Восточной Европы. http://www.kossuthstreetbaptistchurch.com/ob-orujie/44432stati.html
3. Участие РМ в региональных организациях способствует внедрению европейских стандартов и ценностей в нашей стране – Владимир Воронин http://press.try.md/item.php?id=92934
4. Цель Румынии - оторвать Молдову от Украины. http://www.w-europe.org/?p=223
5. Румыния в новом геополитическом измерении. http://magazines.russ.ru/vestnik/2003/9/rum.html
6. Украина пообещала полноценно сотрудничать со странами Юго-Восточной Европы http://news.liga.net/news/N0809786.html