Ничто так полно не говорит о характере эпохи, как совокупность её развлечений. Сказанное полностью относится к всенародной борьбе с коррупцией, которая сегодня стала, пожалуй, главной общенациональной забавой. Парадокс состоит в том, что эта борьба идёт на пользу, прежде всего, самой коррупции. Существуют оценки, утверждающие, что объем «теневых доходов» чиновников (конечно же, о коррупции в Украине всегда говорят в отношении предыдущей власти) равен трети украинского бюджета, а доходы мэра небольшого города вполне сопоставимы с состоянием какого-нибудь арабского шейха.

З метою належного нормативно-правового забезпечення реалізації Ініціативи забезпечення прозорості видобувних галузей (ІЗПВГ) в Україні відповідно до заявленого Постановою Кабінету міністрів №1098 від 30.09.2009 р. наміру України долучитись до ІЗПВГ, корисним уявляється досвід тих країн світу, які вже приєдналися до ініціативи та впроваджують її принципи на практиці. Для такого аналізу було обрано три країни, які мають статус кандидатів ІЗПВГ: Королівство Норвегія, Республіка Казахстан та Монгольська Республіка, а також одну країну-учасника ІЗПВГ – Азербайджанську Республіку. Особливості правового регулювання процесу реалізації ІЗПВГ у видобувних галузях зазначених країн, а також характерні риси побудови механізмів такої реалізації представлено нижче.

В этой статье рассмотрены главные моменты, формирующие внутриполитический каркас Крыма. Специфический облик полуострова в его политическом измерении кристаллизуется в результате действий различных субъектов на крымской внутриполитической арене. Такая характеристика крымской политической действительности вписывается в чёткие временные рамки: с момента распада Советского Союза и по сегодняшний день. Всё остальное выяснится дальше по ходу написания статьи.

Характеристика крымского политического пространства кратко и по существу раскрывается в следующих плоскостях:

1. Противоречия между Крымом и Киевом по распределению экономических и политических полномочий местной и центральной власти.
2. Этническое измерение политической борьбы, проявляющееся в привязке ключевых политических организаций Крыма к определённым этнокультурным группам.

За експертними оцінками в зовнішню трудову міграцію різних форм залучено більше 600 тисяч жителів Молдови, тобто кожна третя особа  працездатного віку. Трудова міграція (легальна і нелегальна) на сьогодні залишається основним видом міграційного руху як населення Молдови, так і ПМР. Трудова міграція забезпечує важливе джерело фінансування економіки та стимулює внутрішній ринок Молдови та ПМР. За даними Всесвітнього банку, Молдова увійшла в п’ятірку країн за відношенням обсягу переказів трудових мігрантів в країну до її ВВП – 23%. (4-5 місце у світі).

В запропонованій статті надається аналіз негативних наслідків для  України від нелегальної міграції з ПМР і визначення шляхів їх  подолання. В статті розглядаються чинники, які визначають міграційну поведінку населення ПМР, подаються характерні риси міграційної ситуації в ПМР, досліджується стан нормативно-правової бази врегулювання проблеми.

У даному матеріалі стисло викладені результати дослідження проекту газопроводу «Південний потік». Даний аналіз ґрунтується на офіційних даних та експертній роботі, яка проводилася з часу оголошення цього проекту його ініціаторами – з 2007 року. Здійснюваний автором моніторинг засвідчив значну динаміку щодо проекту «Південний потік» відносно його характеристик, особливостей та умов реалізації. Проект є неоднозначним з точки зору економічної доцільності, а також з технічної, екологічної, безпекової та інших аспектів.

Глобалізм і його складова – формування регіональних об’єднань становлять характерну рису нинішнього етапу міжнародних відносин. Функціонально і глобалізм, і регіоналізм покликані зробити світовий розвиток більш передбачуваним, керованим і прогнозованим. Специфіка реалізації цієї мети у кожному конкретному випадку визначається складом засновників, мірою єдності розуміння комплексу завдань в рамках реалізації основної мети, ресурсами, системністю і послідовністю роботи об’єднання в цілому і його складових зокрема.

Пакт Стабільності для Південно-Східної Європи є однією із організацій, створення і функціонування якої вписується у визначену вище парадигму.

Стратегія ЄС для Дунайського регіону є прикладом скоординованого підходу Брюсселя щодо великого макрорегіону. «Дунайська стратегія» включає заходи, які будуть втілені в життя 14 придунайськими країнами, 8 з яких є членами Євросоюзу. Реалізація Дунайської стратегії з одного боку відкриває нові перспективи та можливості, а з іншого – ставить певні виклики перед країнами-учасниками процесу. Участь України в розробці і подальшій реалізації «Дунайської стратегії» є дуже важливою, адже вона має на своїй території значну частину Дунай-Карпатського регіону та прямий вихід до р. Дунай.

Новое стремительное вхождение Крыма в 2008 году в первый круг интересов Европы, к сожалению, как и в 1853, тоже прямо связано с войной – российско-грузинской, начавшейся в ночь с 7 на 8 августа 2008 года. Однако в этот раз интерес Европы, похоже, может дать Крыму шанс. Впрочем, мало ли шансов Крым уже растерял?

«5 августа 2010 года посол Евросоюза в Украине Жозе Мануэль Пинту Тейшейра встретился в Симферополе с премьер-министром Крыма Василием Джарты и обсудил планы реализации в Крыму пилотного проекта сотрудничества Украины с ЕС в рамках программы «Восточное партнерство», – сообщает официальный пресс-релиз.

Формирование новой системы международных отношений проходит в условиях, когда четыре фундаментальных переменных: мировой экономический кризис, рост новых центров силы, убывающая мощь США и усиление роли транснациональных компаний, взаимно влияют друг на друга, определяя модель будущего мирового порядка.

Несмотря на технологические достижения в области НТР и перенесения акцента в процессе конкуренции государств в сферу «мягкой силы», борьба за геополитическое пространство остается основной плоскостью соперничества великих держав.

Постсоветское пространство занимает центральное место на Евразийском континенте и является зоной соперничества между Россией, США, ЕС и Китаем.

В статті розглядаються відносини Російської Федерації з Румунією, Молдовою і ПМР в контексті сучасної геополітичної ситуації в Чорноморському регіоні, включаючи Придністровський конфлікт. Характеризуючи геополітичну  ситуацію в Чорноморському регіоні, автор приходить до висновку, що неформальний російсько-турецький військово-політичний альянс набуває дедалі більшого впливу і значення в регіоні, що збільшує можливості Росії для політичного маневру в регіоні. В статті окреслені основні напрями зовнішньої політики Румунії в Західному Причорномор’ї, розглянуті політична і економічна складові відносин Російської Федерації з Румунією і Республікою Молдова, а також ПМР. В статті аналізуються позиції основних політичних сил Молдови щодо стану і перспектив відносин між Росією і Молдовою. Окремо розглянута проблема перебування російського військового контингенту на території ПМР і перспективи Придністровського врегулювання.