Актуальність питання забезпечення ресурсної безпеки Української частини Дунайського регіону продиктована особливим значенням цього субрегіону України, ключовим значенням його природного багатства, транзитного потенціалу та геополітичного статуту. Українське Придунав’я (як складова частина Дунайського регіону) має винятково важливе геоекономічне та геополітичне значення для України. Це обумовлено його географічним положенням і зростаючою активністю в системах міжнародного співробітництва й інтеграцією в європейські міжрегіональні організації – єврорегіон «Нижній Дунай», Робоче Співробітництво Придунайських країн, Асамблея Європейських Регіонів та ін. Реалізація геоекономічних і геополітичних можливостей Українського Придунав’я пов’язується з виробленням ефективної Стратегії комплексного розвитку української частини Нижнього Дунаю, яка включала б вирішення гострих екологічних проблем, підвищення економіко-екологічної ефективності функціонування природно-господарської системи регіону. Це визначає високу актуальність питання щодо ролі природно-ресурсного потенціалу Українського Придунав’я, чому присвячена ця стаття.

Діяльність місії Європейського Союзу з надання прикордонної допомоги Молдові та Україні (англ. Абревіатура EUBAM – EU Border Assistance Mission to Moldova and Ukraine) було розпочату у кінці 2005 році на запрошення української та молдавської сторін. Місія є консультативно-дорадчим та технічним органом, одним з аспектів діяльності якої є навчання персоналу сторін, залученого до забезпечення прикордонної діяльності, зокрема митної та прикордонної служб з метою набуття  професійного досвіду та фахових навичок на рівні європейських стандартів.

Суттєвим аспектом даної проблеми є те, що на момент розпаду СРСР облаштованого кордону між Україною та Молдовою не існувало, що потребувало здійснити відповідні міждержавні процедури. Реалізація завдань Місії ускладнюється існуванням невизнаної Придністровської Молдавської республіки (далі ПМР) та низьким рівнем розвитку прикордонних територій України, Молдови та ПМР. Саме бідність та відсутність робочих місць у прикордонних регіонах спонукає населення до здійснення протизаконних видів діяльності.

Глобалізм і його складова – формування регіональних об’єднань становлять характерну рису нинішнього етапу міжнародних відносин. Функціонально і глобалізм, і регіоналізм покликані зробити світовий розвиток більш передбачуваним, керованим і прогнозованим. Специфіка реалізації цієї мети у кожному конкретному випадку визначається складом засновників, мірою єдності розуміння комплексу завдань в рамках реалізації основної мети, ресурсами, системністю і послідовністю роботи об’єднання в цілому і його складових зокрема.

Пакт Стабільності для Південно-Східної Європи є однією із організацій, створення і функціонування якої вписується у визначену вище парадигму.

Стратегія ЄС для Дунайського регіону є прикладом скоординованого підходу Брюсселя щодо великого макрорегіону. «Дунайська стратегія» включає заходи, які будуть втілені в життя 14 придунайськими країнами, 8 з яких є членами Євросоюзу. Реалізація Дунайської стратегії з одного боку відкриває нові перспективи та можливості, а з іншого – ставить певні виклики перед країнами-учасниками процесу. Участь України в розробці і подальшій реалізації «Дунайської стратегії» є дуже важливою, адже вона має на своїй території значну частину Дунай-Карпатського регіону та прямий вихід до р. Дунай.

Новое стремительное вхождение Крыма в 2008 году в первый круг интересов Европы, к сожалению, как и в 1853, тоже прямо связано с войной – российско-грузинской, начавшейся в ночь с 7 на 8 августа 2008 года. Однако в этот раз интерес Европы, похоже, может дать Крыму шанс. Впрочем, мало ли шансов Крым уже растерял?

«5 августа 2010 года посол Евросоюза в Украине Жозе Мануэль Пинту Тейшейра встретился в Симферополе с премьер-министром Крыма Василием Джарты и обсудил планы реализации в Крыму пилотного проекта сотрудничества Украины с ЕС в рамках программы «Восточное партнерство», – сообщает официальный пресс-релиз.

(Цивілізаційний вимір протистояння Румунії та України: наслідки для ЄС)

Двосторонні відносини між Україною та Румунією з моменту заснування незалежної української держави були й залишаються доволі напруженими, бо країни не можуть дійти згоди з низки питань спільної відповідальності та інтересу. Також не можна не звернути увагу на те, що в ході останніх років відбувається інтенсифікація протистояння та зростання конфліктного потенціалу між двома країнами. Можна сказати, що таке протистояння виступає деструктивним елементом для системи Чорноморського регіону, так само як і для системи безпеки загальноєвропейського простору.

Таким чином, питання відносин між двома країнами та ролі ЄС в  рамках відносин Україна – Румунія з аналізом можливих наслідків політики Румунії для Європейського Союзу та його потенціалу як політичного центру глобальної системи міжнародних відносин набуває високої актуальності.

«Когда люди, которые управляют западным миром, уходят на выходные чтобы отметить праздники, в Восточной Европе происходят плохие вещи. В августе прошлого года Россия вторглась в Грузию. Под Рождество произошел газовый конфликт между Россией и Украиной. На Пасху прошли бурные протесты против результатов выборов в Молдове. Какие проблемы возникнут этим летом, можно только гадать. Вполне вероятна новая война в Грузии. Крым также остается опасной смесью несовместимых военных и этнических интересов». (блог Эдварда Лукаса 19.06.09)

Европа должна инвестировать в свою безопасность. НАТО и ЕС выступают с некоторыми новыми подходами по отношению к Черноморской безопасности. Насколько же эти подходы успешны?

Зі спалахом збройного конфлікту у Грузії у серпні 2008 р., Європейський Союзу чи не вперше дійсно проявив себе актором, що не лише має свої інтереси у Чорноморському регіоні, але й готовий здійснювати в ньому активні відповідальні дії, зокрема безпекового характеру. Грузинська криза, яка, на перший погляд була обмеженим географічно, локальним конфліктом, у результаті сколихнула всю загальноєвропейську безпеку, і навіть поставила ряд питань щодо майбутнього глобальної безпекової системи. Сьогодні вже всі розуміють, що Чорноморський регіон є невід’ємною складовою загальноєвропейського безпекового простору. Безпекові процеси, що відбуваються в Чорноморському ареалі, у вузькому сенсі, та в Європі у цілому, здійснюють взаємовплив один на одного.

Процесс европейской правовой интеграции и, особенно, роль Суда Европейских Сообществ (Суд ЕС) в этой сфере вызывают большой интерес к всестороннему исследованию и глубокому анализу данной темы. Несмотря на большое внимание к данному процессу и тот факт, что на Западе он относительно исследован, еще многие вопросы остаются без должного анализа. Не существует единого взгляда на достигнутый Европейским Союзом уровень правовой интеграции, так же, как не существует однозначной оценки той роли, которую Суд ЕС сыграл в этом длительном и трудоемком процессе. В связи с этим, определенные аспекты темы нуждаются в более глубокой разработке и тщательном анализе.

Во все более взаимосвязанную и все более взаимозависимую глобальную эру, необходимы новые инструменты для достижения целей международной политики и продолжения программ, связанных с внешней политикой. Одним из таких инструментов является партнерство между общественными и частными действующими лицами необходимое для достижения стоящих перед ними целей, что нашло свое воплощение в «Черноморском Трасте» для регионального сотрудничества (“Black Sea Trust”). Основанный в 2007 году «Черноморский Траст» это десятилетнее партнерство между Немецким фондом Маршала (США), Агентством международного развития США (USAID), Фондом Ч.С.Мотта, Правительством Румынии и Правительством Латвии. Он предназначен для удовлетворения интересов, проведения экспертиз и выделения средств партнерам для построения гражданского участия – связей между гражданами и их правительством – для укрепления демократического правления в Черноморском регионе (ЧМР). Это осуществляется путем выделения небольших грантов неправительственным организациям (NGOs), политическим институтам, муниципальным органам власти, национальным общинам и ассоциациям по трем направлениям: гражданское участие, трансграничное сотрудничество и сотрудничество «Восток-Восток».