Условия использования Российской Федерацией объектов ЧФ в г. Севастополе и в других пунктах базирования и местах дислокации корабельного состава, авиации, береговых войск, объектов оперативного, боевого, технического и тылового обеспечения, находящихся на территории Украины и являющихся собственностью Украины, представлены в...

Вперше проблема роззброєння і контролю над озброєнням була поставлена Г.Чичеріним у 1922 р. на Генуезькій міжнародній конференції. У зв'язку із створенням ядерної зброї (ЯЗ) СРСР повторно виступив з подібною ініціативою через тридцять років по тому на Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй (ГА ООН) в 1952 р. і тоді ж проблема контролю над озброєнням була класифікована як глобальна. До створення ЯЗ застосування тією чи іншою державою помилкових форм і способів застосування військ і сил було значною мірою вигідно його супротивнику. Відтепер подібні помилки оцінюються інакше. Колишній міністр оборони США Р.Макнамара стверджував: «Ядерні озброєння не відповідають ніяким військовим завданням».

Российские эксперты активизацию украинской стороны относительно Черноморского флота в начале года расценивают как демарш на резкое поднятие Москвой цен на энергоносители. Однако даже если бы не возник газовый кризис, проблема флота не стала бы менее актуальной: в мае следующего года исполнится десять лет со дня подписания Договора о дружбе, сотрудничестве и партнерстве между Украиной и Российской Федерацией.

Некоторые комментарии к статье Виктора Гвозденко «Камень преткновения»

Хотелось бы опровергнуть недостоверную информацию статьи В. Гвозденко о выполнении Российской Федерацией Соглашений по ЧФ и ЧФ РФ.

Історичні витоки, концептуальні засади, критерії ефективності

З точки зору загальної теорії ігор і наявного історичного досвіду симетричних стратегій не буває і не може бути в принципі. Всі стратегії гравців у відомих конфліктах минулого і сучасності (а теорія ігор на сьогодні надає найбільш потужний концептуальний і інструментальний апарат вивчення конфліктних ситуацій в політиці, економіці, військовій та соціальній сферах, національній безпеці в цілому) завжди були і є асиметричними. Мова може йти лише про ступінь асиметричності та вплив цієї асиметричності на кінцевий результат. Безліч факторів, які є відмінними для конфліктуючих сторін, природних, матеріальних, технічних, економічних, ідеологічних, соціально-культурних та ін., об’єктивно обумовлюють як асиметрію самих відносин між гравцями, так і асиметрію стратегій, до яких прямо чи імпліцитно вдаються учасники гри. Саме в зв’язку з цим видатний американський фахівець в сфері стратегічних досліджень Колін Грей охарактеризував модну нині ідею асиметрії як «пусту концепцію («essentially hollow concept»), яка може мати обмежене застосування лише у специфічних випадках, коли суперник використовує атипові форми і методи боротьби. Це радикальний підхід і з ним важко погодитись, як і з тими, хто вважає, що концепція асиметрії відкрила нову сторінку в розвитку стратегічної думки. Популярність асиметричного підходу в останні роки можна пояснити як асиметричним характером нових загроз і викликів сучасності так і контрреакцією на здебільшого симетричні стратегії, які домінували за часів холодної війни.

Столичные журналисты приезжая в Севастополь нередко обращаются с вопросом: «А это правда, что на кораблях Черноморского флота есть ядерное оружие?» Что им ответить? Официально, согласно со статьей 5 договора между Украиной и Российской Федерацией «О статусе и условиях пребывания Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины» от 31 мая 1997 года, российская сторона обязуется не иметь ядерного оружия в составе Черноморского флота, находящегося на территории Украины. Это факт. Однако Украина никак не может проверить держит ли российский флот данное в 1997 году слово.

У російсько-українських відносинах пострадянського періоду Крим посідає особливе, виняткове місце. Саме від розуміння геополітичної проблеми Криму та шляхів її розв'язання залежить дуже багато в перспективах існування і розвитку України як держави і суспільства.

Така особлива роль Криму в геополітичних процесах навколо Чорноморського регіону пояснюється цілою низкою чинників: геополітичних, політичних, економічних, військових, етнокультурних і психологічних.

Крим як геополітична реальність є надзвичайно важливим складником політичної стратегії і практики як для України, так і для Російської Федерації. Крим був, є і буде протягом тривалого періоду вельми проблемним регіоном, що визначається об'єктивно: це регіон, де зустрічаються, якщо не вживати дієслова "стикаються", 3 цивілізації: Європейська, Євразійська і азійсько-ісламська. Вони співіснують як у середині півострова, так і на кордонах України, Росії, Туреччини. Крим - це регіон трьох етносів: російського, українського, кримськотатарського і двох світових релігій: християнства й ісламу. Півострів має надзвичайно специфічну і строкату історичну і культурну спадщину еллінізму, Римської імперії, Візантії, Київської Русі, Турецької імперії, тюркського кочового світу, Кримського ханства, готів, Генуї, Венеції, козацької України, караїмо-кримчацької традиції, вірменської традиції, залишків німецької, болгарської і новогрецької колонізації, Російської імперії, Радянського Союзу. Ця спадщина утворює надзвичайно специфічну соціокультурну сферу Криму. Півострів постійно зазнає потужного ідеологічного, інформаційного та культурного впливу з боку Російської Федерації, значно слабшого - з боку України, і дещо прихованого, розрахованого майже виключно на кримськотатарське середовище - з боку Туреччини. Навіть суто географічно Крим розташовано на геополітичному перехресті Чорноморського регіону, на перехресті інтересів України, Росії і Туреччини.

Поширення демократії, глобалізація суспільно-політичних процесів, вступ людства в інформаційну добу свого розвитку ставлять на порядок денний необхідність оптимальної організації суспільних ресурсів у відповідності з суспільно корисними цілями.

В новітніх історичних умовах, коли людство зливається в єдиний антропокосмічний науково-техно-натурний комплекс – ноосферу, суспільно-політичні процеси, яким притаманні втрати ресурсів, стають вкрай небезпечними, бо можуть стати неконтрольованими і викликати ланцюгову реакцію руйнації соціальної матерії як в окремих країнах, так і в глобальних масштабах.